Вверх

Добро пожаловать на сайт Днепропетровской еврейской общины

RSS
  • Две «Стены» Матвея Вайсберга – от Танаха до Майдана
В одном из самых актуальных художественных пространств Днепра – «Музее українського живопису» – открылась выставка знаменитого современного украинского мастера живописи Матвея Вайсберга. На ней экспонируются работы разных периодов, среди которых два его самых знаменитых цикла или, как их называет художник, «Стен». Одна «Стена» рассказывает о Майдане и Революции Достоинства, другая называется «Сцены из Танаха».   
 
Еврейский мотив являлся одним из главных в его творчестве, и неожиданное обращение признанного мэтра к сюжетам современности в свое время поразило многих. Матвей Вайсберг так рассказывает об этом: «Я два месяца ходил по Майдану. Ни о каком рисовании речь не шла. Не до того было. Я ходил и фотографировал, собирал впечатления. Я выкладывал эти фоторепортажи в фейсбуке для своих друзей. В какой-то момент это все переполнило меня, как паровой котел, и у меня было ощущение, что я вот-вот был способен «рвануть». У меня оставались три подготовленных для работы над «сценами из Танаха» «ветхозаветных» холста, и я начал красить их в Майдан, так физически одно перешло в другое. И эти картины дались мне не просто. Я громко кричал в мастерской, хотя людей рядом не было. Я работал один, меня переполняли чувства, то есть, таки «рвануло». Это было во время «перемирия». Иначе оправдать свое отсутствие на Майдане я для себя бы не смог. О краске в такие моменты, когда в городе идут бои, думать стыдно. После февральских событий я вернулся в мастерскую и закончил работу над циклом 8 марта 2014».
 
Для Днепра открытие выставки Матвея Вайсберга явилось важным культурным событием, знаковым и очень значительным, ибо выставки художественных мастеров такого уровня в Днепре – большая редкость. В прошлый раз работы Матвея Вайсберга экспонировались в нашем городе в 1996 году, благодаря поддержке знаменитого мецената Бориса Фельдмана, а, спустя двадцать лет,  нынешняя выставка состоялась благодаря инициативе учредителя «Музея українського живопису» Олега Наумова, при поддержке программы городского головы Бориса Филатова с красноречивым названием «Культурная столица».
 
О феномене Матвей Вайсберга написано много, и его работы вошли в «золотой фонд» музеев и частных коллекций многих стран. Очень приятно, что Днепр сможет увидеть его работы и познакомиться с творчеством этого замечательного мастера. На сайте Музея его творчество охарактеризовано как «Живопис прямої дії».
 
В одном из первых серьезных обзоров этого культурного события, сделанного Ириной Скосар,  сказано следующее:
 
«Один з найвідоміших українських живописців Матвій Вайсберг привіз у Дніпро дві «Стіни». Саме ці цикли останні роки стали затребуваними та популярними творами художника.
 
Одна «Стіна» присвячена сюжетам Старого Заповіту, інша — сутичкам на Грушевського та Майдані. Матвій Вайсберг «заримував» Біблійні сюжети та реальність задимленого Києва зразка 2014 року.
 
 
Про Майдан
 
Майдан суспільство вже ніби «видихнуло». Втім, триває протистояння на Сході України. І конфлікт не вичерпано. Затяжний, нашпигований політикою, трагедіями. Історія пишеться у нові глави, деякі знову просочені кров’ю…
 
Втім, не відгукнутися, промовчати і пережити із заплющеними очима ці складні для країни часи художник не зумів. Але в ньому, у його творчості немає яскравого, демонстративного «а-ля патріотизму», його коробить навіть саме слово «активіст». Матвій завжди поза, за межами, сам по собі. Але є речі, каже художник, повз які пройти неможливо.
 
Згадуючи події 2013-2014 років, він відверто зізнається у тому, що не хотілося йти на майдан, бо було страшно: «Бо кому «хотілося» і не було лячно? Хіба були такі? Але навіть сердечний напад, за яким можна було сховатися, не став знаком СТОП. Як би я пояснив згодом своєму сину власну відсутність на Майдані. Отже, вибору не було – йти чи ні. Рішення однозначне.
 
…Декілька перших картин мені «тхнули газом», яким я дихав на Майдані. Ці картинки метафорично тхнули тією заразою, якою травили людей…
 
 
«Сцени із Танаху»
 
«Сцени із Танаху» — один з циклів, що художник привіз на дніпровську виставку. Це серія з 32-х полотен. Цикл створено за граверною серією біблійних ілюстрацій Ганса Гольбейна (Молодшого). Художник не припускає викривлення або знівечення гольбейнівських сюжетів і композицій, делікатно інтерпретуючи їх у своїх полотнах.
 
Танах – акронім на івриті. Вона означає практично те саме, що й християнський Старий Заповіт. Пан Вайсберг не долучає себе до жодної конфесії, втім саме ілюстрації Ганса Гольбейна Молодшого дали йому сюжетну канву. На Майдані не потрібно було нічого шукати, він був учасником подій. Бував і у тих місцинах, де розвиваються біблійні сюжети.
 
Так сталося, що цикл, присвячений відходу євреїв з Єгипту, переріс у проект про Майдан. Тоді, коли писав захлинаючись, на емоціях, із болем, про виставки навіть не думав. За «січневі закони» можна було отримати кілька статей. Здавалося світ вивертає на виворіт. Коли бачив ці вечірні людські ходіння, із вибухами, вогнем, то зрозумів, що це універсальна біблейська історія. Люди пішли від Фараона, а далі – важко й погано. Далі – поклоніння мідному змію чи золотому тельцеві, втім пішли ж, і …підем.
 
Коли писав історію Майдану… роботи народжувалися одна за одною. І якось не було зрозуміло коли і як зупинитися. До майстерні зайшов друг Олексій Белюсенко і обмовився: «Заповни усю стіну. Так з’явилася назва «Стіна».
 
Обидві «СТІНІ» вже помандрували світом. Грузія… Берлін, Лондон, Нью-Йорк. Тепер – Дніпро».
 
Что же касается художественного определения творчества Матвея Вайсберга, то оно очень разнообразно – некоторые называют его представителем «Культур-лиги XXI века», другие категорически с этим не соглашаются. Многие отмечают «фасеточность» циклов, ибо элементы, оставаясь в физическом плане фрагментарными,   становятся единым и целостным художественным объектом только в восприятии, и вне его не существуют.
 
Музей приводит оценку, которую дала искусствовед Людмила Тверская:
«Багато майстрів Старого та Нового світу зверталися до невичерпних за тематикою біблейських сюжетів. Втім, далеко не всім вдавалося знайти потрібну інтонацію, яка змушує зрозуміти, відчути глибинну духовність створення людства. І до когорти тих небагатьох належить Матвій Вайсберг. Художник – філософ, для якого ця тема – привід проаналізувати та зрозуміти сучасне життя з її драматичними колізіями, людськими пристрастями, духовною боротьбою та прозріннями.
 
Образи, що їх створює майстер, так насичені емоціями, що думки та почуття отримують органічне пластичне втілення.
 
Останнім часом Вайсберг дедалі відходить від художності до живопису пластичної знаковості, що дозволяє йому абстрагуватися від реальної конкретики і створювати образи духовно збагачені. Особливу увагу приділяє фактурі полотна. Її він відчуває, як своєрідний живописний рельєф, зліплений то справжніми шарами фарби, то ніжним доторканням пензля.
 
Його мистецтво не відокремлене від свідомості людини ХХI століття. Його можна приймати чи ні, розуміти чи не розуміти, втім не можна заперечувати.   Бо саме ці особливості роблять Вайсберга неповторним і пізнаваним, а творчість унікальною».
 
С использованием материалов http://museum.net.ua