Меморіал пам'яті жертвам Голокосту

Чому це важливо? Відповідь на це питання лежить на поверхні: щоб подібне ніколи не повторилося. Але якщо поглянути ширше на світову історію, то Голокост – це один із найжахливіших прикладів геноциду з катастрофічними за масштабами наслідками.

Понад 30 років Єврейська громада Дніпра шукала імена і створювала списки загиблих під час нацистської окупації євреїв для того, щоб одного разу увічнити пам’ять цих невинно вбитих людей.

До 1941 року, в місті проживало від 90 до 100 тисяч єврейського населення. Протягом нацистської окупації 1941-1943 рр. було знищено від 17 до 21 тисячі євреїв міста. На 7 травня 1943 р., за документами німецької адміністрації в Дніпропетровську, не залишилося жодного єврея.

За масштабом масових убивств вищезазначені подіїтия співставні з розстрілами євреїв у Бабиному Яру, де 29-30 вересня 1941 року було вбито понад 33 тис. осіб. Зокрема, якщо враховувати пропорційне співвідношення загальної чисельності населення Дніпра порівняно з Києвом, можна вважати Червоноповстанську (довгу) балку Дніпровським “Бабиним Яром” у сучасному парку імені проспект Науки.

Метою зведення на цьому місці меморіального комплексу є прагнення донести до сучасних містян, громадян України та іноземних відвідувачів як одна з найкривавіших катастроф європейської історії – Голокост – торкнулася нашого міста.

Автор проєкту Олександр Сорін розділив комплекс на два рівні по вертикалі – верхнього і нижнього майданчиків. Такий поділ зумовлений самим рельєфом місцевості. Верхня частина, майданчик пам’яті, піднята над нижнім рівнем комплексу.

Він оперезаний невисокою стіною з написами п’ятьма мовами “ПАМ’ЯТАЄМО…” (українською, івритом, англійською, їдишем та російською) і нішами для Свічок Пам’яті.

На цьому майданчику з заглиблення ніби виростають два промені сходів, різних за розмірами. У перспективі вони звужуються і раптово обриваються. Це символічні сходинки в небо, якими піднімалися літні люди, дорослі й діти – дорога у вічність.

Між цими сходами розташовані Зірки Давида, зрешечені кулями.

Верхній майданчик оперезаний стрічкою, що символізує пояс Тфіліна, священним атрибутом єврейської віри.

На нижньому майданчику, розташованому на місці розстрілів, півколом стоять пілони пам’яті. До них ведуть сходи з двох боків. “Пілони” в перекладі з грецької означають ворота, вхід. Це символічний вхід на територію пам’яті.

На кожному пілоні є заглиблення з іменами розстріляних невинних жертв. Загалом їх одинадцять тисяч. На сьогодні вдалося ідентифікувати близько чотирьох тисяч двохсот із них, але пошукова робота триває. І навіть якщо не будуть встановлені всі імена, ці порожнини показують масштаби трагедії, що сталася тут, і демонструють, що скоєний злочин – це не просто суха статистика, безлика цифра, а тисячі людських доль, що раптово обірвалися.

Пілони пам’яті розміщені на контрастній із зеленим газоном майданчика гравійній доріжці. Для того щоб прочитати імена, потрібно підійти ближче і ступити на гравій. Ця поверхня, що на відміну від твердого покриття розсипається й вислизає з-під ніг, завдяки фізичним відчуттям створює відповідний емоційний стан, усвідомлення хиткості земного буття, вразливості й крихкості людського створіння.

Меморіал емоційно і символічно відтворює атмосферу страшних подій, що відбулися там. Він має стати художнім символом і наочним нагадуванням про те, що до втрати життів призводить тоталітарна ідеологія, ксенофобія та міжетнічна ненависть.

Місця, де масово проливалася кров невинних людей, мають бути священними для живих, адже пам’ять – це один зі способів запобігання насильству.