Вчера, 22 июня, в нашей стране отмечался «День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні» в день начала немецко-советской войны (1941-1945), унесшей жизни каждого пятого жителя этих территорий. Рассказ о безмолвном свидетеле тех страшных событий, происходивших после этого, подготовила научный сотрудник музея «Память еврейского народа и Холокост в Украине» Дарья Есина.
Після нападу нацистської Німеччини на СРСР розпочалася нова жорстока фаза Другої світової війни: на окупованих територіях країн Балтії, Білорусі та України з’явилися айнзацкоманди, які займалися розстрілами єврейського населення безпосередньо «на місцях».
Вже наприкінці 1941 р. нацистський режим почав будувати спеціально розроблені «фабрики смерті» на території окупованої Польщі. Ешелони з мешканцями єврейських гетто прибували до таборів смерті, що, на відміну від інших концтаборів, були створені виключно для масового убивства людей. Процес убивства нагадував конвеєр, що передбачав: «селекцію» (поділ) в’язнів на «працездатних» та «непрацездатних» (переважно діти та люди літнього віку), що підлягали негайному знищенню; вилучення майна новоприбулих; безпосередньо вбивство людей у газових камерах. Найбільшим з таборів смерті було відділення концтабору Аушвіц – Аушвіц-Біркенау (іноді Аушвіц ІІ). Однак це була не єдина «фабрика смерті». До подібного типу таборів належали Белжець, Майданек, Треблінка, Хелмно, Собібор (усі на території окупованої Польщі). Основним засобом вбивства в таборах смерті був отруйний газ, який випускали в герметичні газові камери або фургони.
В експозиції Музею зберігається речовий свідок страшних подій, що відбувались у концентраційних таборах. Це роба лікаря – в’язня табору Аушвіц, де було знищено понад 1,5 млн євреїв, ромів, поляків, радянських військовополонених. Форма має вигляд вовняного піджака темно-зеленого кольору із золотистими ґудзиками та 4 кишенями.
На піджаку є розпізнавальні знаки, які дозволяли господареві піджака безперешкодно переміщатися територією табору. Так, над лівою верхньою кишенею можна побачити нашивку білого кольору з особистим номером в’язня. Під табірним номером нашита червоно-жовта шестикутна зірка, яка складається з двох трикутників (червоний колір означав, що людина опинилася у таборі за так звані «політичні» злочини; жовтим кольором позначена національність в’язня – єврей). На лівому рукаві ув’язнений носив пов’язку червоного кольору з написом німецькою мовою «ARZT», що означає лікар. А на зворотному боці роби, по центру спини, розташовувалася нашивка білого кольору з червоним хрестом та літерами ARZT біля основ хреста.
Роба була передана до Музею Леоном і Ладою Шерман, уродженцями м. Дніпропетровськ (нині – Дніпро), які емігрували до США в 1973 р. На жаль, подальша доля лікаря-в’язня з Аушвіцу, як і його ім’я, залишилися невідомими. Як і імена тисяч і тисяч євреїв, які були знищені під час Голокосту.
