Цього року пост Естер (Тааніт Естер) проходитиме у четвер, 13 березня.
Як відомо, день посту, званого «пост Естер», запроваджено на честь триденного посту, оголошеного царицею Естер за часів царя Ахашвероша (Атаксеркса), коли розгорталися події, описані в Мегілат Естер.
Час посту (для Дніпра): 13 березня, з 04:19 ранку до 18:14 вечора.
Знаменитий кодекс єврейських практичних законів «Кіцур Шулхан Арух» (у розділі 141-й – «Закони читання Мегили») про це звичаї говорить так:
«У дні Мордехая і Естер зібралися євреї разом тринадцятого числа місяця Адар, щоб захистити своє життя і помститися своїм ворогам, і повинні були просити милості у Бога, щоб благословенне Його ім’я, щоб Він допоміг їм. І, як ми знаємо, євреї, коли мали воювати, постили, щоб Бог допоміг їм. І також вчитель наш Моше, нехай перебуватиме мир на ньому, в день, коли євреї воювали з Амалекитянами, постив.
А якщо так, то, зрозуміло, і в дні Мордехая та Естер євреї тринадцятого Адара постили; і тому всі євреї прийняли на себе обов’язок влаштовувати в цей день громадський піст, який назвали «постом Естер», щоб нагадувати собі, що Творець, нехай буде благословенне Його ім’я, бачить і чує молитву кожного в час його лиха, якщо він поститься і повернеться до служіння Богові всім серцем, як зробили ти, як зробили.
Тим не менш, цей пост не такий обов’язковий, як чотири громадські посади, згадані в Писанні (див. розділ 121); і тому можна дозволяти не постити в цей день тим, кому це необхідно, наприклад, вагітним і тим, хто годує, або навіть тому, у кого трохи болять очі — якщо вони сильно страждають від посту, їм можна не постити. І те саме відноситься до породіллі в перші тридцять днів після пологів (Породілля не повинна постити, навіть якщо вона не страждає. Щодо вагітних і годуючих, які не страждають від посту, наші мудреці сперечаються, і все залежить від місцевого звичаю).
І також молодий чоловік усі сім днів свого весільного бенкету не повинен постити. І всі перелічені повинні будуть «виплатити» пропущену посаду потім.
Але звичайні здорові люди не повинні відокремлюватися від громади (і нехтувати громадським постом). Навіть якщо людина в дорозі і постити йому важко, проте вона зобов’язана постити.
Про значення та символізм посту Естер написано багато. Ось що писав про це журнал «Лехаїм» у статті Євгена Левіна «Піст напередодні свята».
«Дехто вважає, що євреї постять цього дня тому, що саме в цей час Мордехай і Естер оголосили пост у перській столиці Шушані. Це, однак, не так. Згідно з Талмудом, Естер постила з 13 по 15 нісана, тобто під час свята Песах (Вавилонський Талмуд, Мегіла, 15а). Тому постити того ж дня, що й перські євреї за часів Ахашвероша, з погляду Алахи просто неможливо.
Перша в єврейській класичній літературі вказівка на звичай постити напередодні Пуріма з’являється в трактаті «Софрім» (одні з так званих «малих трактатів» Талмуда). За словами анонімного автора, напередодні Пуріма мудреці Країни Ізраїлю дотримувалися триденного посту – на згадку про Естер, яка молилася три дні поспіль, перш ніж вирушити до царя Ахашвероша (Естер, 4:15). Щоправда, на відміну від цариці, вони постили не три доби поспіль, а три денні пости, тобто тільки у світлий час доби – оскільки провести у спекотному кліматі 72 години без їжі та пиття небезпечно для здоров’я чи навіть життя (Софрим, 21:1).
Вже в епоху гаонів триденний піст змінився на одноденний. Однак до цього часу постили не лише мудреці, а й решта євреїв.
У єврейській літературі є два пояснення тому, чому ми постимо саме 13 адара. На думку Рамбама, цей пост був встановлений в пам’ять про триденний піст Мордехая і Естер напередодні візиту цариці до Ахашвероша: «Весь єврейський народ дотримується звичаю постити 13 адара, в пам’ять про пост за часів Амана, як сказано в царя, і як вони самі призначали їх для себе та для дітей своїх, дні посту та плачу” (Естер, 9:31)» (Мішне Тора, Закони посту, 5:5).
Логіка Рамбама у разі цілком зрозуміла. У книзі Естер дослівно сказано: не “в дні посту”, а “в дні постів” (цомот). Отже, міркував Рамбам, йдеться не про одноденний, а про багатоденний пост. А єдиний багатоденний піст, безпосередньо згаданий у книзі Естер, – пост 14–16 нісана.
Інше пояснення запропонував відомий іспанський рабин Абударгам-Давид бен Йосеф (кінець ХІV століття, Іспанія, Севілья). На його думку, пост напередодні Пуріма не міг бути встановлений на згадку про пост цариці Естер – оскільки, по-перше, ми, на відміну від неї, постимося всього один день, а не три доби, а по-друге, той піст, як уже говорилося, був у місяці нісан, під час свята Песах. Отже, міркував Абударгам-Давид, пост 13 адара повинен мати інше походження: «Цю посаду було встановлено відповідно до таких слів Писання: «Іудеї, які в Шушані, збиралися в тринадцятий день «місяця адар» (Естер, 9:18)». «Збиралися» – для спільного посту».
Ідея постити напередодні бою може здатися дивною. Однак, слід пам’ятати, що, згідно з книгою Естер, Аман, головний ворог євреїв, був нащадком останнього амалекитянського царя Агага (Естер, 3:1). А згідно з єврейською традицією, під час першої війни з амалекитянами, що трапилася невдовзі після Виходу (коли амалекітяни так напали на євреїв), Моше, Йеошуа та інші єврейські лідери так само постилися – щоб підкреслити, що сподіваються на стільки, на силу, 17:8).
Єврейська література має чимало заперечень проти цього пояснення. Головне з них зводиться до того, що пост 13 адара в книзі Естер не згаданий, тому припущення, ніби євреї цього дня постили, – не більш ніж здогад. Тим не менш, саме це обґрунтування увійшло в «Кіцур Шульхан арух»: «У дні Мордехая і Естер зібралися євреї разом тринадцятого числа місяця адар, щоб захистити свої життя і помститися своїм ворогам, і повинні були просити милості у Пресвятого, щоб благословенне Його ім’я, щоб Він допоміг. І як ми знаємо, євреї, коли мали воювати, постили, щоб Всевишній допоміг їм. І також вчитель наш Моше, нехай перебуватиме мир на ньому, в день, коли євреї воювали з амалекитянами, постив. А якщо так, то, зрозуміло, і в дні Мордехая та Естер євреї тринадцятого адара постили; і тому всі євреї взяли на себе обов’язок влаштовувати цього дня громадську посаду» (Кіцур Шульхан Арух, 141:1).
Пояснення, запропоноване Абударгам-Давидом, містить дуже важливий урок. Цариця Естер постилася в той момент, коли Аман мав необмежений вплив у державі, і, здавалося, що у євреїв немає жодних надій на порятунок. У такій ситуації цілком природно, якщо людина звертається до Всевишнього по допомогу. Однак 13 адара ситуація була принципово іншою. Аман був страчений, Мордехай став першим міністром, цар наказав «сатрапам, начальникам і правителям областей від Індії до Ефіопії, сто двадцяти семи областей» не заважати євреям розправитися зі своїми ворогами, на багатьох неєвреїв «напав страх перед юдеями». Здавалося б, перемога була забезпечена. Однак Абударгам-Давид нагадує: навіть у такій виграшній ситуації єврей не повинен покладатися лише на себе – слід просити Всевишнього про допомогу та заступництво. (У дужках зауважимо, що це може бути корисним не лише з релігійної, а й з психологічної точки зору, оскільки дозволить позбутися зайвої самовпевненості, яка неодноразово призводила до поразки).
Декілька слів про закони та звичаї Тааніт Естер, Поста Естер. Оскільки цей пост не згадується в Писанні, його закони набагато м’якіші, ніж в інші жалобні дні. Зокрема, від нього звільнено вагітних і годуючих жінок, хворих і навіть тих, кому важко постити через важку роботу (Кицур Шульхан Арух, 141:2).
У середньовічному Провансі та Німеччині багато євреїв скаржилися, що їм важко витримати Тааніт Естер. Щоб «полегшити їм життя», місцеві рабини (відповідно Раавад і рав Моше Іссерлін) дозволили читати Мегілу ще до настання темряви. Це рішення виявилося несподівано актуальним у ХХ столітті, коли 1947 року англійці запровадили в Єрусалимі комендантську годину, погрожуючи стріляти в кожного, хто вийде з дому з настанням темряви. Пам’ятаючи про середньовічний прецедент, рів Овадія Йосеф, до якого звернулися з питанням, що робити, дозволив читати Мегілу ще засвітло.
Зазвичай якщо пост випадає на суботу, його переносять наступного дня. Проте з Таанітом Естером це неможливо, тому що 14 адара – свято Пурім. Тож якщо 13 адара випадає на суботу, то, оскільки у цей день постити не можна, пост переноситься на попередній четвер, 11 адара.
У багатьох громадах існує звичай давати в Пост Естер спеціальну цдаку (пожертвування) – три монети номіналом половини місцевої грошової одиниці. Цей звичай нагадує про половину шекелю – спеціальний «податок» на користь Храму, який збирали, починаючи з новомісяччя адара. Як правильно поводитися в тому випадку, коли половина грошової одиниці мізерно мала, слід з’ясувати у місцевого рабина.
Незважаючи на те, що Тааніт Естер – день посту, вже під час молитви мінха багато хто приходить у синагогу у святковому, суботньому одязі. Пояснити цей звичай просто: багато хто, прийшовши на мінху, залишаються в синагозі до початку свята Пурім і, природно, хочуть зустріти його в урочистому вигляді.
І насамкінець ще про одну подію, яка сталася 13 адара. Згідно з «Сефером Таанітом», саме цього дня Йеуда Маккабі здобув одну зі своїх найгучніших перемог – над армією сирійського воєначальника Ніканора. Незважаючи на переважну чисельну перевагу греків – 20 тис. проти 6 тис., євреї «побили ворогів понад дев’ять тисяч, і ще більшу частину Ніканорова війська залишили пораненими та понівеченими, і всіх змусили втекти (Маккавеїв II, 8:24). Тому в епоху Другого храму 13 адара вважався одним із днів, коли не призначають громадського посту.
Після того, як усі політичні досягнення Хасмонєєв були втрачені, зник і привід вважати 13 адара урочистим днем. Однак у майбутньому цей день знову стане днем радості та веселощів. Як пише Рамбам, «Усі пости відміняться в Дні Машіаха, і вони стануть днями радості та веселощів» (Мішне Тора, Закони Посту, 5:19). Щоправда, Рамбам у разі має на увазі пости, згадані ще Писанні, – 10 тевета, 17 томуза, 9 ава, 3 тишрея. Однак, хто знає, раптом цей закон пошириться і на Тааніт Естер».
Про значення та духовний зміст цього посту є й інші думки. Ми пропонуємо нашим читачам есе рабина Урі Калюжного на цю тему:
«Коли говорять про піст, у багатьох (наприклад, у мене) виникає асоціація з людьми, які сидять на землі в сумних позах, з плачем та стогнанням. Почуття це, звичайно ж, навіяне відомими картинами, присвяченими 9-му Ава — дню, коли всі ми дійсно сумуємо про зруйнований Храм, галута і, заодно, про всі інші неприємності.
Ось чому щороку, коли наближається Тааніт (Пост) Естер, я відчуваю якесь здивування: «Тут-то про що сумувати?». Начебто історія Пуріма закінчилася добре, і, взагалі, як відомо, сказали Мудреці, що з настанням місяця Адару потрібно наповнити час радістю. Навіщо ж тут плач і молитви? Спробуймо розібратися.
Тааніт Естер дуже відрізняється від решти єврейських постів. У Талмуді він взагалі не згадується. Лише день 13-го Адара чомусь називається «днем зборів усіх». І вже набагато пізніші коментатори пояснюють, що в тому році, коли відбувалися події сувоя Естер, 13-го Адара, той самий вирішальний день, коли євреї зібралися і знищили ворогів своїх, був оголошений днем посту і всі, хто не могли вийти зі зброєю звичайною, зібралися в синагоу. І Всевишній допоміг – ми перемогли. І чомусь із цього року виник звичай посту та молитви у день 13-го Адара.
Здається, що визначальною рисою цього дня є те, що «збираються всі», як написано в Талмуді, а піст є лише механізмом, який збирає людей разом.
Я сам став свідком цього — у фірмі, де я працюю, є багато релігійних людей. У звичайні дні всі моляться у різний час, у кількох місцях. Тільки в день посту, через читання Тори, усі збираються в одному місці. А на попередній пост — 10-й тевети — мін’ян вечірньої молитви налічував кілька сотень людей.
Однак ми ще далекі від повного розуміння. Наприклад, чому цей пост називається постом Естер? Хронологія подій Свитка Естер приблизно така:
На початку місяця Нісан Аман отримав дозвіл знищити євреїв. Він кинув жереб, і випало йому, що цю подію треба призначити майже через рік, 13-го Адара. Відразу були розіслані по всій країні таємні листи про підготовку «погрому з державною підтримкою».
Євреям про цю таємницю стало відомо практично відразу, і вже напередодні свята Пейсах Мордехай прийшов до цариці Естер і зажадав заступитися за свій народ. Естер погодилася (з ризиком для життя), але вимагала «зібрати всіх євреїв» і оголосити триденну посаду. Ця посада випала перші три дні Пейсаха. Далі, як відомо, відбулися дуже цікаві події і в результаті через 11 місяців замість погрому євреїв стався блискучий розгром їхніх ворогів.
Однак, незважаючи на те, що дати посту, оголошеного Естер, і посту, який ми відзначаємо, не збігаються, загальні риси починають простежуватися. Так почав Аман своє звинувачення на адресу євреїв: “Є народ тут один, розкиданий і роз’єднаний”. Так сказала Естер Мордехаю: «Іди, збери всіх євреїв».
Є у нашого народу три головні види зброї: національна єдність, Тора та близькість до Бога. На жаль, коли євреї в галуті, близькості до Всевишнього ми не маємо. Знанням Тори вони, очевидно, також тоді не відрізнялися. Коли вони втратили і національну єдність, наш вічний ворог, Аман, зрозумів, що настала його година. Але, слава Богу, вдалося швидко об’єднатися. І тоді ми змогли перемогти. Це переживання – необхідність єдності і залишилося з нами як Тааніт Естер. Це відправна точка всіх наступних свят. І в сам Пурим — милостиню бідним, посилку святкових порцій сусідам і знайомим, трапезу, на яку збираються добрі друзі, — все це покликане зміцнити нашу єдність.
Звичайно ж, на цьому зупинятися не можна — треба зміцнити зв’язок із Торою, наблизитися до Бога, але з цього треба почати».
