У дні, що передують 9 ава – дню трауру за зруйнованим Храмом, – євреї в усьому світі приділяють особливу увагу вивченню законів, пов’язаних із Бейт-Амікдаш. Це не лише спогад про минуле, а й крок до майбутнього відновлення Храму.
Наш сайт продовжує серію матеріалів для вивчення у ці дні – про історію, будову й духовну суть Храму.
Езрат Нашим – Жіночий двір
Зовнішній двір Храму розміром 135 на 135 ліктів (приблизно 60 метрів) по периметру був оточений балконом, призначеним для жінок – звідси й назва «Жіночий двір». У чотирьох кутах цього двору були збудовані приміщення, що використовувалися для різних потреб Храму:
Лішкат а-Незірім – Кімната назореїв. Назорей – це людина, яка приймає обіт не стригтися та не вживати вина (або будь-яких продуктів із винограду) протягом певного періоду. Після завершення цього обіту назорей мав принести три жертви в Храмі. М’ясо однієї з них – жертви шламім – варили саме в цій кімнаті, кидаючи у вогонь волосся, що було зістрижене з голови назорея.
Лішкат а-Ецим – Кімната дров. У цій кімнаті зберігали деревину, яка використовувалася для служби в Храмі.
Лішкат а-Мецораїм – Кімната прокажених. Після зцілення прокажений мав прийти до Храму та здійснити омовіння в мікві (ритуальному басейні), розташованій у цій кімнаті. Після цього він приносив жертви, завершуючи тим самим процес очищення.
Лішкат а-Шманім – Кімната олії. Тут зберігали олію, вино та борошно, необхідні для жертвоприношень. Якщо хтось хотів принести жертву, яка потребувала цих інгредієнтів, він мав придбати їх саме тут.
У західній частині Жіночого двору були розташовані 15 півкруглих сходинок, що вели до Воріт Ніканора. Кожна сходинка мала пів ліктя у висоту та пів ліктя в глибину. Левити, які співали під час служби в Храмі, стояли на цих сходах.
З обох боків у підніжжя сходів були двері, які вели до приміщення під Внутрішнім двором – його рівень був вищий за рівень Жіночого двору. Це приміщення називалося «Кімната інструментів», де левити зберігали свої музичні інструменти й репетирували гру на них.
Шаар Ніканор – Ворота Ніканора
Ворота Ніканора вели з Жіночого двору (Езрат Нашим) у Внутрішній двір Храму (Азара). Їхні мідні стулки мали розміри 5 на 20 ліктів і були прикрашені вишуканим різьбленням.
Ці ворота були названі на честь людини, яка їх пожертвувала. Під час транспортування з Єгипту до Юдеї почався страшний шторм. Команда корабля була змушена викинути за борт одну зі стулок. Коли ж буря не припинялася, моряки вирішили викинути й другу, але Ніканор заперечив: «Якщо так – кидайте й мене». Завдяки його самопожертві сталося диво – буря стихла. А коли корабель прибув до берега, загублена стулка була знайдена в морі поруч із місцем прибуття.
Усі двері Храму були покриті золотом, окрім воріт Ніканора. Мудреці постановили залишити їх у первозданному вигляді, щоби кожен міг бачити «чудесні ворота». До того ж, до блиску начищені мідні ворота сяяли яскравіше за золото.
Щоб відчинити ці важкі стулки, було потрібно двадцять людей. Їх відчиняли лише в Шабат, свята, в Рош Ходеш (початок місяця), а також у присутності царя. В інші дні користувалися меншими дверима, розташованими зліва і справа від Воріт Ніканора.
