Коли людину виривають зі звичного середовища... проступають певні риси її внутрішнього характеру, як вони є у своїй чистоті, не спотворені очікуваннями суспільства. Часто ці риси виявляють приховане добро в цій людині, про яке, можливо, навіть вона сама не підозрювала, бо воно було заховане під нашаруваннями "манер" і соціальних умовностей. Щасливий той, хто не дає цим рисам зникнути, коли згодом заспокоюється і знаходить спокій. -- З листа Любавичського ребе 1944 року, в якому він згадує свої дні біженця у Франції часів Віші