Очільник нашого покоління Любавичний Ребе Менахем-Мендел Шнеєрсон велику увагу приділяв роз’ясненню смислів єврейських свят, зокрема й дня Ту Бі Шват, який ми відзначаємо сьогодні. Зокрема, Ребе детально роз’яснив символізм і значення семи плодів, якими славиться земля Ізраїлю і які нерозривно пов’язані з цим святом.
На підставі “Сефер Асіхот 5750”, т. I, сс. 273-282; “Сефер Асіхот 5752”, т. I, сс. 325-328 було підготовлено Янкі Таубером адаптований текст, який переклали з англійської Й. Крупеніним.
Сім плодів
Засновано на працях Любавицького Ребе
Бо Г-сподь, Б-г твій, веде тебе в країну добру, в країну водних потоків… у країну пшениці, і ячменю, і виноградних лоз, і смоковниць, і гранатових дерев, у країну олійних дерев і меду. (П’ятикнижжя, книга Дварим, 8:8)
Наші мудреці розповідають, що спочатку всі дерева були плодоносними (те ж саме буде і в епоху Машіаха). Дерева, що не дають плодів – це ознака недосконалого світу, тому що сенс життя будь-якого дерева – це його плоди.
При тому, що Тора називає людину “деревом польовим” (Дварим, 20:19), а фрукти є головним досягненням дерева, існують сім видів плодів, які є вінцем плодоношення. Це сім плодів, які виділені Торою як основні символи родючості святої Землі Ізраїлю: пшениця, ячмінь, виноград, інжир, гранат, маслини і фініки.
У 15 день єврейського місяця Швата ми відзначаємо Новий Рік Дерев. Цього дня ми відзначаємо свято не тільки дерев навколо нас, а й “дерева” нашої душі, використовуючи сім перерахованих вище рослин як символ різних компонентів людського життя.
Їжа та корм
У Каббалі йдеться про те, що в кожного з нас є дві душі: тваринна душа, втілення наших природних егоїстичних інтересів, і Б-жественна душа, втілення наших духовних бажань – прагнення вийти за межі власного “Я” і з’єднатися з тим, що незмірно вище.
Тваринна душа притаманна всім живим істотам і несе в собі інстинкт самозбереження та продовження роду. Але людина – це не просто надзвичайно розвинена тварина, деякі її властивості унікальні. Це ті самі якості, які ми отримуємо від нашої Б-жественної душі. Там, де ми виходимо за межі природних егоцентричних потреб і бажань (як вижити в цьому світі, як обзавестися їжею, притулком, грошима, владою і повагою), ми перестаємо бути всього лише представником тваринного світу і починаємо усвідомлювати свою унікальність.
Але це не означає, що ми повинні відкинути тваринну душу заради Б-жественної. Обидві ці душі є необхідною частиною сенсу й мети нашого життя. Розвиваючи в собі Б-жественне, щоб піднестися над суто твариною, ми повинні також удосконалювати й очищати нашу тваринну сутність, розвиваючи конструктивні аспекти власної “самості” (як-от упевненість у собі, хоробрість, наполегливість), і водночас виводячи із себе все егоїстичне й кепське.
У Торі пшеницю вважають основою людської їжі, тоді як ячмінь – типовим кормом для худоби.1 Таким чином, “пшениця” символізує наші старання зростити людське в нас, живити наші духовні устремління – суть людської природи. “Ячмінь” же символізує наші старання живити й розвивати нашу тваринну душу – завдання не менш важливе в нашому житті.
Радість
Пшениця та ячмінь, два види злаків серед “семи рослин”, є головними елементами нашого внутрішнього устрою. За ними йдуть п’ять фруктів – “аперитив” і “десерт” нашого духовного меню, що додають смаку й аромату до наших основних старань розвинути тваринну та Б-жественну душі.
Перший фрукт – це виноград, визначальною якістю якого є відчуття радості. Як сказано в притчі Йорама2: “Моє вино, що радує Б-га і людину”.
Радість – це розкриття. Людина в радості або без неї володіє одними й тими самими душевними якостями: ті самі знання і розумові здібності, та сама любов і ненависть, ті самі бажання і пристрасть. Але коли людина відчуває почуття радості, все це стає набагато яскравішим: свідомість інтенсивніша, любов глибша, ненависть гостріша, бажання агресивніші. Емоції, які у звичайний час не дуже-то помітні, проявляються повною мірою. Як каже Талмуд: “Входить вино – виходить назовні приховане”.
Безрадісне життя може бути повним, але це буде дрібне життя: все, начебто, на місці, але дуже поверхнево. Обидві душі містять величезний запас розуміння і відчуттів, які можуть ніколи не вийти назовні, бо їх ніщо не стимулює. Виноград символізує елемент радості в нашому житті – тієї радості, яка стимулює наші можливості та додає глибину, колір і енергію всьому, що ми робимо.
Співпричетність
Ми можемо займатися якоюсь справою дуже серйозно. Ми можемо навіть робити це з радістю. Але чи робимо ми це з повною самовіддачею?
Самовіддача – це більше, ніж робити щось правильно, більше, ніж працювати на повну силу. Самовіддача означає, що ми дбаємо про те, що ми робимо, вкладаємо в це самих себе. Те, що ми робимо, впливає на нас самих – добре чи погано.
Фіга, четверта з “семи рослин”, це також “плід Древа Знання Добра і Зла”, який з’їли Адам і Єва, вчинивши тим самим перший в історії гріх. Як пояснюється у вченні хасидизму, знання (Даат) якогось об’єкта передбачає тісну причетність із цим об’єктом (як у словах “і Адам пізнав свою дружину”). Гріх Адама стався через те, що він не міг примиритися з тим, що існують деякі речі, від яких він має триматися на відстані. Він хотів пов’язати себе з усім, що створено Всевишнім, пізнати кожен куточок Б-жественного світу. Навіть зло, навіть те, що Творець оголосив таким, що лежить за межами дозволеного.
Цей плід був найбільш руйнівною силою в історії людства. Інжир, у його не менш сильному творчому прояві, являє собою можливість глибокої особистої участі в кожній позитивній справі – можливість з’єднатися з тим, що ми робимо.
Дія
“Губи твої – як червона нитка”, – каже цар Соломон, прославляючи кохання Б-жественного нареченого і Його нареченої – народу Ізраїлю, – “Твої вуста милі; твоя скроня – як часточка граната у твоєму волоссі “3. Як пояснює Талмуд, гранат є символом істини про те, що “навіть “пусті” серед вас сповнені хороших вчинків, як гранат сповнений насіння”.
Гранат – це не лише зразок цілого, що містить багато деталей, а й пояснення того парадокса, як людина може бути порожньою і водночас може бути сповненою хороших вчинків.
Гранат – це дуже пористий фрукт: у кожному гранаті є сотні насінин, закритих м’якоттю, розділених між собою товстою мембраною. Аналогічно цьому, людина може робити добрі справи, багато добрих справ, і тим не менш вони можуть бути ізольованими діями, що не впливають на її сутність і характер. Вона може володіти багатьма хорошими якостями, і все ж вони не стають її суттю. Вона може бути переповнена хорошими вчинками, при цьому залишаючись морально і духовно порожньою.
І якщо інжир являє собою можливість повного співпереживання і ототожнення себе з нашими вчинками, то гранат – це його протилежність. Він символізує нашу можливість перехитрити самих себе і діяти на рівні, що перевершує наш внутрішній духовний рівень. Це здатність домагатися речей, несумісних із нашим станом на цей момент.
Гранат – це лицемірство в найблагороднішій формі, небажання примиритися зі своїм духовним і моральним станом, що визначається нашими нинішніми властивостями. Бажання діяти благородніше і піднесеніше, ніж ми є насправді.
Боротьба
Для більшості з нас життя – це боротьба. Ми боремося, намагаючись проявити своє я, вириваючись з-під впливу батьків і нашого оточення. Ми боремося, намагаючись знайти відповідного чоловіка, а потім боремося за те, щоб зберегти сім’ю. Ми боремося, виховуючи наших дітей, а потім боремося з ними, коли вони дорослішають. Ми боремося, намагаючись заробити побільше грошей, а потім боремося з комплексом провини за наше благополуччя. І все це накладається на постійний процес боротьби тваринного і духовного в нас, боротьби між нашими внутрішніми інстинктами і прагненням перевершити себе і доторкнутися до Б-жественного.
Маслина уособлює в нас те, що розкривається і розквітає в боротьбі, впивається боротьбою, не мислить життя без боротьби. Точно так само, як оливки, кажуть наші мудреці, дають олію тільки під пресом, так і ми проявляємо найкраще в нас тільки під тиском життєвих випробувань і внутрішніх протиріч.
Досконалість
Точно так само, як інжир є протилежністю граната, маслини в нас контрастують із сьомим фруктом – фініком, що уособлює собою мир, спокій і досконалість. Незважаючи на те, що ми проявляємо найкраще в собі під тиском негараздів, в той же самий час в нашій душі є потенціал, здатний повноцінно проявитися лише тоді, коли ми перебуваємо у стані миру з самими собою, коли ми досягаємо балансу і гармонії суперечливих компонентів нашої душі.
Як сказано в Псалмах (92:13): “Цадик (праведник) розквітне як фінікова пальма”. У книзі Зогар говориться, що деякі види фінікових пальм починають плодоносити тільки після 70 років життя. Людський характер складається з семи основних якостей, кожна з яких своєю чергою складається з десяти підкласів. Таким чином, цадик, який “розквітає” після 70 років, – це плід абсолютного спокою, продукт душі, кожен аспект і нюанс якої очистили й довели до цілковитої гармонії із самим собою, з ближніми та з Б-гом.
Хоча маслини й фініки описують протилежні особливості характеру, обидві ці особливості уживаються в кожній людині. Бо навіть коли ми боремося щосили, ми можемо знайти розраду й підтримку в незворушній досконалості, що таїться в глибині нашої душі. І навпаки, перебуваючи в стані повного спокою, ми завжди можемо кинути виклик самим собі, який підштовхне нас до ще більших досягнень.
фото – Sicha 15 Shevat 5752, JEM.
