Статус днів у восьмиденне свято Песах неоднаковий. Перші два й останні два дні свята мають статус «Йом-Тов», а дні між ними – статус «Холь а-Моед», тобто буднів свята. У ці дні діють різні приписи й заборони. (В Землі Ізраїлю статус «Йом-Тов» має тільки перший і останній день свята, і сам Песах триває в Ерец-Ісраель лише сім днів.)
Про особливості періоду «Холь а-Моед» читаємо в праці Еліягу Кі Това «Книга нашої спадщини»: «Зі слів Тори – „Дотримуйся свята маци протягом семи днів“ – мудреці Талмуду (в трактаті Хагіга) навчають, що в дні Холь а-Моед заборонено виконувати багато видів роботи».
Однак, незважаючи на те, що наші мудреці знайшли першоджерело заборони працювати в Холь а-Моед у самій Торі, більшість авторитетів усе ж дійшли висновку, що ця заборона – не заповідь Тори, а постановлення мудреців, які лише скористалися наведеними словами Тори для обґрунтування своєї думки. Проте навіть деякі з рішонім – видатних авторитетів X–XVI століть – вважали, що праця, яка не служить потребам днів Холь а-Моед і не є «давар гаавед» (тобто такою, невиконання якої завдає значної матеріальної шкоди), заборонена в дні Холь а-Моед безпосередньо Торою. Тому всі ми зобов’язані дбайливо ставитися до святості Холь а-Моед і виконувати в ці дні лише дозволену роботу.
У ці дні слід надягати святковий одяг і влаштовувати щонайменше дві трапези – одну ввечері, а другу вдень.
Магаріль надягав у Холь а-Моед той самий одяг, що й у суботу. Для Йом-Тов у нього був ще більш урочистий одяг. Річ у тім, що в Йом-Тов існує спеціальна заповідь, яка зобов’язує нас радіти цьому дню. Для суботи такої заповіді немає. Що ж до Холь а-Моед, то в ці дні достатньо надягати суботній одяг.
Трапеза, що влаштовується в Холь а-Моед, обов’язково має включати хліб. Той, хто їв будь-які інші страви, але не їв хліба, не вважається таким, що влаштував трапезу. У Холь а-Моед Песаха ця заповідь має особливе значення, адже замість звичайного хліба під час трапези їдять мацу, і, за думкою Віленського Гаона рава Еліягу, їсти мацу протягом усіх семи днів Песаха – це виконувати заповідь у буквальному значенні слів Тори: «Їж мацу сім днів».
Існує думка, що і в Холь а-Моед, як і в суботу та свята, на столі мають бути два цілі хліби (на Песах – дві маци).
У дні свята Песах під час ранкової молитви не читається псалом «Мізмор ле-Тода» (Теїлім 100), оскільки в Храмі в ці дні не приносилась подячна жертва (корбан тодa). Річ у тім, що її потрібно було приносити разом із хлібом, випеченим із заквашеного тіста, що неможливо в Песах.
Хоча дні Холь а-Моед подібні до святкових, ми не включаємо до тексту Біркат Гамазон звичайну святкову вставку: «Хамерахем але́йну ет а-йом ше-куло тов» – «Всемилостивий, пошли нам день, який є суцільне добро».
Святість днів Холь а-Моед
Дні Холь а-Моед наповнені святістю й цілком належать Всевишньому. Назва «Холь а-Моед» – «будні (холь) свята (моед)» – означає лише те, що ці дні поступаються своєю святістю першому й сьомому дням (Песаха), які є святковими (йом шов). В іншому ж вони є моед – святом.
Оскільки дні Холь а-Моед як би «обрамлені» святковими днями, їх також називають «мікра кодеш» – «священне зібрання». У них, як і в святкові дні, приносилась спеціальна жертва Мусаф.
Ось що сказано про святість днів Холь а-Моед у книзі «Йесод ве-Шореш га-Авода»: «Кожен із нас має шанувати святість цих днів, освячувати їх із радістю й влаштовувати в них святкові трапези – як у Йом-Тов. Інакше ми уподібнимося ідолопоклонникам, які відкинули всю Тору, як сказано в Талмуді: „Той, хто зневажає свята, встановлені Всевишнім, не має частки в майбутньому світі, навіть якщо він є знавцем Тори й вчинив багато добрих справ“. Тому ми маємо ставитися до всіх святкових днів із особливою пошаною. Нагорода за виконання цієї заповіді є більшою, ніж покарання за її порушення. Повертаючись додому в цей день, ми зобов’язані голосно виголошувати: „Моадим ле-Сімха“ („Свята – до радості“) – так само, як у Йом-Тов. Це теж частина освячення свята – Моеда. Ті, хто вітає знайомих у дні Холь а-Моед так само, як у будні, виявляють зневагу до свята. Існує прекрасний звичай запалювати ввечері в Холь а-Моед свічки – так само, як у Йом-Тов. Цей звичай широко поширений у всіх західних єврейських громадах.
Той, хто запрошує бідняка до свого святкового столу, отримує велику нагороду від Всевишнього. Це в повній мірі стосується днів Холь а-Моед. Велике значення має заповідь дарувати радість біднякові. Багато хто виконує її саме в Холь а-Моед, влаштовуючи щодня святкову трапезу для нужденних. Це чудовий спосіб освятити Холь а-Моед. Тому, хто так чинить, Всевишній завжди посилає достаток, щоб він міг і надалі тішити бідняків».
Закони днів Холь а-Моед, приведені в Кіцур Шулхан Арух
Проміжок часу між першим і останнім днями свят Песах та Сукот називається холь а-моед, тобто «святкові будні». «Святкові» – тому що холь а-моед слід вшановувати так само, як святкові дні: одягатися по-святковому, влаштовувати трапези, рясніші, ніж у звичайні дні, радіти самому й підтримувати святковий настрій у родині; «будні» – тому що в холь а-моед дозволено виконувати багато, хоча й не всі, буденні роботи.
До робіт, які дозволено виконувати в холь а-моед, належать насамперед ті, що пов’язані з приготуванням їжі, а також будь-які хатні роботи, які необхідно зробити саме в холь а-моед. При цьому має бути дотримана одна обов’язкова умова – ці роботи слід виконувати демонстративно непрофесійно. Наприклад, зашиваючи одяг, не слід робити рівний і міцний шов, як це зробив би кравець. Крім того, в холь а-моед дозволяється виконувати роботи, що не терплять зволікання, і невиконання яких загрожує значними збитками.
У разі потреби, для виконання робіт, спрямованих на запобігання збиткам, дозволяється наймати робітників, але лише за тієї умови, що ці роботи не можна було виконати до свята. Той, хто свідомо відклав ці роботи на холь а-моед, розраховуючи зайнятися ними, звільнившись від інших справ, а також той, хто не виконав їх до свята через лінощі або недбалість, за постановою мудреців, позбавляється права виконувати ці роботи і в холь а-моед.
Якщо матеріальне становище не дозволяє людині не працювати в холь а-моед, єврейський закон дозволяє їй у ці дні займатися навіть такою працею, яка зазвичай заборонена. Однак вона зобов’язана працювати вдома – так, щоб цього не бачили інші євреї. Більше того, дозволяється навіть доручити роботу малозабезпеченому євреєві, щоби дати йому змогу заробити, – знову ж таки за умови, що він працюватиме вдома, не привертаючи уваги. Наймати неєврея в холь а-моед для виконання роботи, забороненої євреєві, дозволяється лише в тому випадку, коли це абсолютно необхідно для виконання якоїсь заповіді. В холь а-моед дозволяється наймати робітників для робіт, які розпочнуться після свята.
Навіть роботи, які в принципі дозволені, заборонено виконувати в холь а-моед на користь неєврея.
Сільськогосподарські роботи – такі, як удобрення ґрунту, посів, розчищення поля від каміння та хмизу, обрізування дерев тощо – заборонено виконувати в холь а-моед. Однак дозволяється поливати рослини, щоб вони не загинули, збирати плоди, які можуть зіпсуватися, і подібне.
Єврейський закон забороняє стригтися в холь а-моед. Якщо нігті було підстрижено напередодні першого святкового дня, але вони вже відросли – їх дозволено підстригти і в холь а-моед. Жінка, яка готується до занурення в мікву, також підстригає нігті (див. 146:13а).
В холь а-моед заборонено прати білизну. Виняток робиться лише для дитячого одягу, який доводиться часто міняти. Дозволяється також попрати білизну тому, хто хотів зробити це перед святом, але не встиг через крайню нестачу часу.
У холь а-моед дозволено робити все, що необхідне для лікування людини або тварини.
У принципі, в холь а-моед дозволено писати все, що необхідне для потреб холь а-моеда. Дозволяється також записувати рахунки, які треба зберегти й які забудуться, якщо їх не записати. Єврейський закон не забороняє в холь а-моед писати листи неділового характеру друзям і родичам (прийнято лише вносити певні зміни – наприклад, написати перший рядок дугоподібно). Проте поширеним є звичай узагалі не писати нічого в холь а-моед, і той, хто дотримується цього звичаю, заслуговує на похвалу.
Той, хто потребує грошей, навіть не для потреб холь а-моеда, й остерігається, що після свята не знайде нікого, хто зміг би позичити йому, має право позичити гроші в холь а-моед і написати боргове зобов’язання, якщо без цього позикодавець не погоджується дати гроші в борг.
У холь а-моед не влаштовують весіль – згідно з принципом: «Не змішують одну радість з іншою». Однак єврейський закон дозволяє укладати заручини та записувати зобов’язання сторін. Дозволяється весело святкувати заручини, а також влаштовувати святкування з нагоди обрізання немовляти або викупу первістка (див. гл. 135).
У холь а-моед дозволено виходити з дому, а також виїжджати на будь-якому виді транспорту за межі тхума шабат (див. 84:1–4).
Єврейський закон забороняє в холь а-моед будь-які справи, пов’язані з великими зусиллями, наприклад переїзд з квартири на квартиру. Однак якщо це призводить до збитків або заважає святковій радості, заборона скасовується.
Заборонено здійснювати в холь а-моед будь-які торгові операції та все, що з ними пов’язано (включно з обміном валюти). Якщо ж несподівано з’явилася можливість укласти вигідну угоду – дозволяється це зробити, не привертаючи уваги, і за умови, що частину зароблених грошей буде витрачено на потреби останнього святкового дня – додатково до того, що планувалося витратити раніше. В холь а-моед дозволено продавати й робити покупки на неочікувано оголошених розпродажах, а також закуповувати товар, який, імовірно, подорожчає після свята.
Усі продукти, необхідні в холь а-моед, включно з тими, без яких, у принципі, можна обійтися (наприклад, спеції), в ці дні дозволяється продавати без жодних обмежень.
