Вперше Песах Шені був відзначений на другий рік після виходу народу Ізраїлю з Єгипту. Коли настав Песах, багато чоловіків були ритуально нечистими, адже несли останки Йосефа з Єгипту до Землі Обітованої. Вони не мали права приносити пасхальні жертви разом з іншими у призначений час. Тоді вони звернулися до Моше з питанням, що їм робити, адже вони теж хотіли долучитися до радості свята. Саме тоді Б-г дав закон про Песах Шені.
У Торі сказано: «…людина, яка була нечиста або знаходилася в дорозі, може святкувати Песах через місяць після звичайного Песаха, на чотирнадцятий день другого місяця (іяра)…» (Книга Бемідбар, гл. 9, ст. 9–11). Звичайно, це стосується лише часів, коли існував Храм і коли головною частиною свята було принесення жертви у Храмі.
Шостий Любавицький Ребе, рабин Йосеф-Іцхак Шнеєрсон, зазначав: Песах Шені вчить нас, що не можна впадати у відчай – все можна виправити, немає нічого остаточно втраченого.
Хоча в наш час ми не можемо приносити пасхальні жертви через зруйнований Храм і втрату законів ритуальної чистоти, ми все ж відзначаємо Песах Шені – у цей день у молитвах опускається Таханун (молитва покаяння). Також за звичаєм їдять мацу (бажано – мацу шмура), хоча споживання звичайного хліба цього дня не заборонено.
Постає запитання: чому заповіді Песаха не виконуються одразу після очищення, чому потрібно чекати цілий місяць? Ребе Цемах Цедек пояснює: служіння Вс-вишньому має два основні етапи – «віддалення від зла» та «творення добра». Без першого – неможливе друге.
Першому етапу присвячений місяць Нісан – час Виходу з Єгипту. Євреї не просто йшли, а втікали з Єгипту, аби якнайшвидше відірватися від духовної нечистоти, яка панувала там. Пасхальна жертва, принесена напередодні Виходу, була важливою частиною цього процесу.
У наступному місяці – Іярі – євреї вже достатньо очищені, щоб переходити до творення добра. Вони готуються до дарування Тори на Шавуот. Мовою хасидизму, у перший місяць відбувається «іткаф’я» – придушення зла в душі, а у другий – «ітгаф’я» – його перетворення на добро. Це також проявляється у Галахі: на перший, «головний» Песах дозволена лише маца, а хамец – під забороною. А в Песах Шені можна їсти і мацу, і хамец – символ того, що ми перетворюємо зло на добро.
Багато хто вбачає у даруванні через рік після Виходу можливості святкування Песах Шені не просто імперативну заповідь, а відповідь Небес на щирий запит євреїв, які були позбавлені можливості виконати заповідь, бо займалися мертвими. Це знак того, що справжнє бажання людини зробити тшуву і виконувати заповіді може змінити навіть фізичні закони, включаючи стрімкість часу.
За матеріалами сайту www.ru.chabad.org
