Наближається велике свято – Шавуот, під час якого ми відзначаємо найвеличнішу подію в історії людства – Синайське Одкровення. У цей день, у 2448 році від створення світу (1312 р. до н.е.), сини Ізраїлю отримали від Всевишнього Тору та Десять Заповідей – морально-етичну основу всієї нашої цивілізації. У діаспорі свято триває два дні – 6 і 7 сівана, а у 2025 році – це 2 і 3 червня.
Назви свята
У сидурі Шавуот названий «часом Дарування нашої Тори». На запитання, чому свято не називається «часом прийняття нашої Тори», мудреці відповідають: відзначати можна лише Дарування Тори – визначну подію, що сталася колись у минулому, тоді як прийняття Тори – це вічний процес, не обмежений ні часом, ні простором.
Назва Шавуот, дана святу в Торі, буквально означає «Тижні», адже воно святкується після відліку семи тижнів, починаючи з другого дня Песаху. У Талмуді його також називають Ацерет («завершальне свято»), підкреслюючи, що день дарування Тори нерозривно пов’язаний з виходом з рабства.
Шавуот, як і інші єврейські свята, тісно пов’язаний із Землею Ізраїлю. Це підкреслюють інші назви свята: Хаг га-Кацир – «свято жнив» – та Йом га-Бікурім – «день перших плодів», адже воно збігається з початком жнив пшениці та принесенням перших плодів до Єрусалимського Храму як подячної жертви.
Ідея свята
Шавуот передає глибоку ідею: фізичне звільнення з рабства та навіть політична свобода не мають справжнього значення, якщо не досягнуто духовної свободи – визнання єдиної Вищої влади, влади Всевишнього та Його Заповітів.
Шавуот в минулому і тепер
Коли існував Храм, євреї піднімалися до Єрусалима та приносили бикурім – перші плоди врожаю. Сьогодні, коли Храм ще не відновлено і ми не можемо святкувати Шавуот у повному обсязі згідно з Торою, головне для нас – знову пережити Дарування Тори, відчути це як подію нашого власного життя.
Наші праотці мали звичай починати навчати маленьких дітей Торі саме на Шавуот. Зранку дітей приводили до синагоги, як сказано: «І було на третій день, при настанні ранку…» (Шмот 19:16). Приносили дощечку з буквами алфавіту та кількома віршами з Тори, наприклад: «Моше заповідав нам Тору – спадок громаді Яакова» (Дварім 33:4). Учитель читав букви, дитина повторювала за ним, а потім злизувала мед, нанесений на букви. Пекли медовий пиріг з написаними віршами, і після уроку діти його з’їдали.
Для дорослих, які ще не вивчали Тору, найкращий спосіб відзначити Шавуот – розпочати її вивчення.
Також існує звичай прикрашати домівки та синагоги зеленню, квітами, гілками дерев – нагадування про зелень навколо гори Синай. Символічний паралель: сіван – місяць розквіту природи; Дарування Тори – розквіт єврейського народу.
Статус і звичаї свята
Шавуот має статус «торейного свята» – Йом Тов. У цей день заборонена будь-яка праця, як у Шабат (за винятком приготування їжі та перенесення вогню).
Прийнято їсти молочні страви – на згадку про те, що після Дарування Тори євреям важко було одразу дотримуватися законів кашруту, зокрема розділення м’ясного та молочного, і вони тимчасово харчувалися лише молочним. Відтоді зберігся звичай перед основною трапезою Шавуоту з’їдати щось молочне, а потім – окремо – подавати м’ясну їжу. При цьому потрібно дотримуватись усіх законів, що стосуються розділення молочного і м’ясного.
Читання Десяти Заповідей
Головна подія свята – слухання Десяти Заповідей під час читання сувою Тори після ранкової молитви. Усі встають, заново переживаючи трепет, який колись відчули наші предки біля гори Синай.
У цей момент важливе не стільки розуміння тексту, скільки сам факт присутності.
Тому всі євреї – чоловіки, жінки та діти (навіть немовлята) – мають бути в синагозі, щоб, як три тисячі років тому, почути Десять Заповідей. Навіть якщо вони не розуміють мову – їхні душі здатні сприйняти святість цієї миті.
Ізкор
У другий день Шавуоту (як і в Йом Кіпур, Шміні Ацерет та останній день Песаху) після читання Тори ті, в кого немає когось із батьків, читають поминальну молитву Ізкор за душі померлих родичів і приймають на себе зобов’язання дати цдаку за їхню душу.
За матеріалами www.ru.chabad.org
