У дні, що передують 9 ава – дню трауру за зруйнованим Храмом, – євреї в усьому світі приділяють особливу увагу вивченню законів, пов’язаних із Бейт-Амікдаш. Це не лише спогад про минуле, а й крок до майбутнього відновлення Храму.
Наш сайт продовжує серію матеріалів для вивчення у ці дні – про історію, будову й духовну суть Храму.
Мізбеах Ха-Хіцон – Великий Жертовник
Цей жертовник мав багато функцій. Його верхня частина використовувалася для спалення різних жертв, що приносилися в Бейт ГаМікдаш (Храмі).
Стіни Мізбеаху використовувалися для «Зерікат ГаДам» (окроплення кров’ю певних жертв), як це заповідано Торою. До жертовника вели спеціальні пандуси, розташовані з південного боку.
Мізбеах був зроблений із невеликих каменів, вапна, смоли та глазурі. Камені були ідеально гладкими, без подряпин і зазубрин – настільки, що їх не можна було відчути навіть нігтем. На ці камені ніколи не клали метал – адже метал символізує скорочення людського життя, тоді як жертовник уособлює його продовження.
Зовнішній Мізбеах складався з трьох платформ, накладених одна на одну у формі квадратної піраміди.
На південь від Мізбеаху знаходився великий пандус, яким коаніми (священики) піднімалися на верхню частину жертовника.
Також існували два менші пандуси, що вели до карнизу навколо жертовника.
Цей карниз називався Совев – «навколо», адже дозволяв обходити жертовник по периметру. Нижчий карниз такої можливості не давав.
Червона Лінія (Хут ха-Сікра)
Кров деяких жертвок приносили на верхню частину стіни Мізбеаху, інші – на нижню. Щоб розділити ці дві зони, по середині стіни проходила червона лінія (Хут ха-Сікра). Вище за неї також була квіткова декоративна смуга.
У південно-західному куті підстави (єсод) були вирізані два стоки, куди виливали залишки крові після завершення обряду.
Маком ГаМаараха – Місце для вогнища
На верхній платформі Мізбеаху було три дерев’яні кладки:
- Головне вогнище – для спалення тваринних жертв;
- Дрова для Кторет – ароматичного ладану, що приносився двічі на день на Золотому Жертовнику (Мізбеах ГаЗахав);
- Вогонь для запалення жертовника – за заповіддю коаніми щодня вранці розпалювали вогонь.
У центрі платформи була велика купа попелу – залишки від принесених жертв. Вона називалася “Яблуко” через свою форму.
Наріжні камені
У Мізбеаху було чотири наріжні камені в кутах – порожнисті, відкриті зверху. Їхні розміри – одна ама на одну аму (бл. 0.5 × 0.5 м), висота – п’ять тефахів.
У південно-західній частині платформи були також дві чаші, які використовували під час Свята Суккот у церемонії Виливання Води.
Шаар ГаМаїм – Водяна Брама і суміжні приміщення
Під час Суккоту коаніми приносили воду з потоку Шілоах саме через цю браму. Вона відкривалась лише на час свята.
Мікве – Ритуальна купіль
Над Водяною Брамою була мікве, якою користувався Первосвященик (Коен Гадоль) лише раз на рік – у Йом Кіпур.
На Йом Кіпур Первосвященик занурювався в мікве п’ять разів, і перше занурення відбувалося саме тут. Також назва брами могла походити від вузького струмка води, що витікав із-під Хейхалу, проходив через двір і виходив через Водяну Браму.
Лішкат Автінус – Кімната Автінуса
Праворуч від цієї брами (всередині Азари) була кімната Лішкат Автінус.
Тут виготовлявся спеціальний ладан для Золотого Жертовника. Кімната названа на честь родини Автінус – славетних майстрів прянощів. Вони знали секретний інгредієнт, який змушував дим ладану підійматись прямим стовпом. Але не розкривали секрет, щоб він не був використаний в ідолопоклонстві.
У Другому Храмі Первосвященики часто призначались не за заслуги, а політично, і багато хто навіть не вмів читати івритом.
У кімнаті Автінус їх навчали, як правильно приносити спеціальний ладан у Святая Святих у Йом Кіпур.
Інші брами південного боку:
- Шаар ГаБехорот – Брама Первістків
Жертви ділилися на більш і менш святі. Менш святі можна було приносити на півдні Азари. Жертви первістків часто були саме такими – тому вносились через південну браму, що підкреслювало їх відносну другорядність.
Дехто вважає, що саме цією дорогою Авраам вів свого первістка Іцхака на жертовник.
- Шаар ГаДелек – Брама Дров
Ліси Єрусалима були на заході. Дрова заносили через Західну браму (Кіпонус), але через її вузькість їх переносили на південний бік, де була ширша Брама Дров.
Дрова з Дерев’яної Комори також вносили до Азари через цю браму.
- Шаар ГаЕлійон – Верхня Брама
Верхня Брама – не плутати з Брамою Ніконор, яку також називали верхньою – була найвищою точкою Храмової гори.
