У дні, що передують 9 ава – дню трауру за зруйнованим Храмом, – євреї в усьому світі приділяють особливу увагу вивченню законів, пов’язаних із Бейт-Амікдаш. Це не лише спогад про минуле, а й крок до майбутнього відновлення Храму.
Наш сайт продовжує серію матеріалів для вивчення у ці дні – про історію, будову й духовну суть Храму.
Та’їм – Малі Кімнати
Вздовж північної, західної та південної зовнішніх стін Кодешу (Святилища) та Святая Святих розміщувалися ряди малих кімнат – та’їм. Вони не призначались для зберігання, а служили додатковим розмежуванням для внутрішнього Святилища та Святая Святих.
Було п’ятнадцять кімнат з північного боку і п’ятнадцять з південного – по п’ять на кожному поверсі. На заході було вісім малих кімнат: три на нижньому рівні, три над ними й ще дві поверху.
Висота трьох ярусів кімнат становила приблизно половину висоти зовнішніх стін. Вище були вікна, що пропускали світло. У Святая Святих було одне вікно на задній стіні, заввишки 8 ліктів.
У кожній кімнаті були сходи, що вели на верхній та нижній поверхи. Двері з’єднували суміжні кімнати. Нижній рівень будувався поряд із фундаментом, а не над ним.
Вхід до Кімнат
З Уламу (вхідного залу) вели двері в першу північну та південну кімнати.
Двері до першої південної кімнати ніколи не відкривав жоден священник. Проте в Шабат, на свята й у момент появи нового місяця, ці двері відкривалися самі.
Оскільки перший ярус кімнат знаходився на рівні фундаменту, ці двері в Уламі, ймовірно, вели на другий поверх кімнат.
Північні Двері
Щоб священник міг відчинити двері до першої північної кімнати, в нижній частині дверей було зроблено отвір. Левіт мав нахилитися, просунути руку в отвір і ключем відчинити двері зсередини.
У цій кімнаті були інші двері, що вели до Кодешу. Вони відчинялися звичайним способом. Вже всередині Кодешу можна було відімкнути основні двері, чиї замки були зсередини.
Месіва – Пандус
У північній стіні першої північної кімнати була ще одна брама, що вела до пандуса. Він піднімався на дах західних кімнат. Далі можна було пройти південніше, до південної сторони Хейхалу.
Там ще один пандус вів на дах південних кімнат і через двері – до верхньої кімнати над Кодешем. Лише робітники, які здійснювали ремонт, мали доступ туди.
Цистерна
Позаду південної стіни південних кімнат знаходилась цистерна. Вода з даху Хейхалу стікала до неї.
Кодеш – Внутрішнє Святилище
Дверний проріз Кодешу був 10 ліктів завширшки й 20 заввишки. Над дверима було зображення золотої Менори, подарованої царицею Хеленою, яка прийняла юдаїзм.
Ранкове служіння не могло початися до сходу сонця. Через високі стіни Храму сонце не було видно, тож священник відправлявся назовні перевірити час.
Після пожертви Менори це стало непотрібним – проміння сходу відбивалося від неї і проникало в Азара. Це було сигналом до початку служби.
Двері
Дверний проріз мав товщину 6 ліктів і чотири двері. Двері були зроблені з маслинового дерева та покриті золотом. У золоті були вирізьблені зображення ангелів, пальм і квітів. Передні стіни Гейхалу та дверні одвірки також мали товщину 6 ліктів.
Двоє дверей були встановлені з переднього боку цього 6-лікотного прорізу, а ще двоє – ззаду. Передні двері відкривалися всередину і складалися вздовж внутрішньої стіни прорізу. Задні двері також відкривалися всередину і складалися вздовж стіни. (Рабі Єгуда має іншу думку щодо конструкції дверей).
Перед дверима висіла завіса, яку можна було опускати й піднімати. Коли Первосвященник перебував у Кодеші, завісу опускали, щоб забезпечити йому приватність.
Вікна
Вікна Кодешу були заввишки 20 ліктів і являли собою довгі вузькі прорізи в стінах. Ці отвори були ширшими зовні, ніж усередині. У приватних будинках віконні прорізи зазвичай робили вузькими ззовні й широкими зсередини, щоб світло краще розсіювалося всередині приміщення. Проте мудреці вважали Гейхаль джерелом світла для всього світу, тому вікна зробили навпаки – щоб світло розповсюджувалося назовні.
Приміщення Кодеш мало довжину 40 ліктів, ширину 20 ліктів і висоту 40 ліктів. Стіни були оббиті деревом і покриті золотом, за винятком місць, які закривали двері в розкритому стані. На золотому покритті були вирізьблені пальми, виноградні лози, квіти та ангели.
Священні предмети
Біля північної стіни Кодешу стояв Шульхан (Золотий Стіл), розташований зі сходу на захід. На ньому були дванадцять хлібів та дві ложки ладану. Було ще десять столів – п’ять з півночі та п’ять з півдня – для прикраси.
Менора стояла біля південної стіни Кодешу в орієнтації північ-південь (або, за іншими думками, схід-захід). Було також десять додаткових Менор: п’ять з півночі й п’ять з півдня – для краси.
У центрі Кодешу стояв Золотий Жертовник, трохи зсунений на схід. Менора, Жертовник і Стіл перебували у внутрішній половині Кодешу.
Завіса і Святая Святих
У Першому Храмі стіна товщиною 1 лікоть відділяла Кодеш від Святая Святих. Оскільки у Другому Храмі висота становила 40 ліктів, така тонка стіна була б нестабільною. Ширшу ж будувати не хотіли, аби не зменшити простір.
Тож Кодеш зробили довжиною 40 ліктів, Святая Святих – 20, а між ними лишили 1 лікоть нейтрального простору, відділений двома завісами. Зовнішня завіса відкривалася з півдня, внутрішня – з півночі.
Завіси не відкривалися, крім свят, коли їх згортали, щоби народ міг побачити різьблених ангелів, які обіймалися – символ Божої любові до Ізраїлю.
