Йом Кіпур – День Спокути – вершина духовного підйому, який панує серед євреїв протягом сорока днів. Першими були тридцять днів місяця Елул – час щирого звіту, самоаналізу та підбиття підсумків прожитого року. А потім – десять днів трепету та каяття від Рош а-Шана до Дня Спокути.
Йом Кіпур – найсвятіший і найпіднесеніший день року, коли євреї, забуваючи про земні справи, повністю присвячують себе спокутуванню та очищенню від скоєних гріхів.
Щоб прийти до Дня Спокути внутрішньо підготовленим, людина аналізує минулий рік, згадує свої провини перед людьми та Б-гом. Людина – не ангел, їй властиво помилятися, але Б-г завжди готовий простити щиро розкаяного. Ось чому не страх, не душевні муки та не жах перед небесним судом несе День Спокути євреям, а радість і душевний підйом. Піднявшись над земним, щиро і повністю поставивши перед Всеблагим і Прощаючим, ми набуваємо надії, і навіть впевненості, що будемо вписані в щасливий рік.
«Над нами всіма суд у Рош а-Шана, а вирок виноситься на Йом Кіпур», – з віку в вік повторюють євреї на Судний День. «Бо в цей день Він простить вас, щоб очистити вас від гріхів ваших».
Тридцять три століття тому, у Синайській пустелі, після гріхопадіння євреїв – поклоніння золотому тельцю – Моше піднявся на гору Синай, благати Б-га про прощення своєму народу. У день Йом Кіпур він повернувся, приніс нові Скрижалі Заповіту та радісну звістку: «Простив Я за словом твоїм!» З того часу Йом Кіпур став днем Всепрощення і одночасно першим днем вивчення Великої і Святої Тори…
День, коли Б-г відпускає гріхи людини, суворий і урочистий. Протягом цих діб забороняється їсти, пити, вмиватися (можна лише помити пальці рук після сну та відвідування туалету), вживати косметику, носити шкіряне взуття (лише з гуми, синтетики або повсті). Цього дня заборонена будь-яка робота та близькість між подружжям. Однак єврейські релігійні закони гласять: якщо досвідчений лікар, навіть не єврей, вважає, що хворому небезпечно поститися, він зобов’язаний підкоритися та перервати піст, слідуючи вказівкам рабина.
Цього року запалювання свічок свята 1 жовтня – о 18:01, а початок посту – о 18:19.
Йом Кіпур євреї проводять у синагозі в молитвах, які пронизані проханнями до Б-га про прощення та спокутування гріхів, скоєних кожною людиною і всім єврейським народом. Святість цього дня сама по собі має силу, що сприяє прощенню гріхів.
Служба в синагозі починається з того, що найшанованіші члени громади виймають сувої Тори, а потім стають по обидва боки хазана (кантора). Тричі промовляє кантор Кол Нідрей, а всі присутні тихо повторюють за ним кожне слово молитви. Після Кол Нідрей йде вечірня служба, коли читають особливі молитви, що промовляються лише в ніч Йом Кіпур.
Наступна служба – ранкова молитва Шахаріт, починається о 10:00. Після читання Тори промовляють Ізкор – пом’яникову молитву за померлих. Ті, чиї батьки живі, залишають на цей час зал синагоги.
На Йом Кіпур у синагозі читають Книгу пророка Йони, де розкрита основна ідея Дня Спокути: прощення тим, хто розкаявся і повернувся на праведний шлях. Так сталося за часів пророка Йони з жителями Ніневії – багатого і прекрасного міста давнини, яке потонуло в гріхах і пороках. Йона закликав жителів безнравственної Ніневії до каяття, попередивши, що інакше місто і люди загинуть. І всі городяни – від царя до останнього раба – прислухалися до голосу пророка, відмовилися від порочного життя і тим врятували себе від гніву Б-га.
Всевишній прощає, якщо Його про це просять, говорить приклад Ніневії. Потрібно лише усвідомити і відчути свою провину, з чистим серцем звеличуючи «Б-га, який милує і прощає наші гріхи».
Після молитви Мусаф та Мінха починається найурочистіша (і остання) служба Неїла – вершина всіх молитов Йом Кіпуру. Вона закінчується виразом нашої непохитної відданості Б-гу та готовності, якщо знадобиться, померти за єврейську віру, як це робили в минулому святі мученики.
До кінця останньої молитви Дня Спокути – «Неїли» – навіть найзагрубілішу душу охоплює велике хвилювання. Каяття здатне високо піднести людину, здатне підняти її на моральний рівень, недоступний їй до падіння. І колишні її проступки, що послужили причиною морального переродження, тепер вважаються «наче якби вони були заслугами». Ця дивовижна здатність перетворення гріхів на заслуги, найбільшого зла на найбільше добро, і відрізняє каяття – тшува.
Обов’язок і повинність кожного єврея – повернутися до Б-га. «Поверніться до Мене, і я повернуся до вас». Але без зусиль, без щирого прагнення до досконалості, людина не може повернутися на шлях Всевишнього.
Потім лунає останній трубний звук Шофару, і Святий день завершують слова: «Наступного року – в Єрусалимі!».
Із настанням ночі, після молитви Маарів і промовлення Авдали, закінчується піст Йом Кіпур. Після закінчення посту, сповнені впевненості, що Б-г почув молитви, «вписав і запечатав нас» у щасливому році, відразу ж починають готуватися до будівництва сукки – однієї з великих заповідей наступного через чотири дні радісного свята Суккот.
