Одна з найважливіших заповідей свята Суккот – заповідь перебування в «шалаші». У шалаші треба знаходитися по можливості максимальну кількість часу, адже він покликаний замінити постійний дім на час свята. У ньому треба їсти та пити, вивчати Тору, зустрічатися з друзями, радіти та веселитися, адже Тора називає період Суккоту «часом радості нашої».
Традиція предписує кожному єврею взяти участь у будівництві сукки, більше того, наголошується на важливості того, щоб сукка була у кожної єврейської родини. Шалаш може бути збудований біля будинку та навіть на балконі. Євреї в середньовічних містах, де був великий дефіцит землі у межах міських стін, будували спеціально будинки з плоскими дахами, щоб на них збудувати сукку до свята (це можна побачити в багатьох європейських містах, наприклад, у центрі Львова, якщо ви бачите будинок з плоским дахом, ви можете бути впевнені – він збудований євреями саме з цією метою).
Як збудувати сукку для своєї родини ви можете дізнатися з цього невеликого відеоролика.
Також ми пропонуємо вам ознайомитися з кратким оглядом законів сукки.
Заповідь про свято Суккот гласить: «В шалашах живіть сім днів… даби знали покоління ваші, що в шалашах поселив Я синів Ізраїля, коли вивів їх з країни єгипетської» («Ваїкра», 23:42-43).
Кожен єврей зобов’язаний прийняти участь в будівництві сукки (шалаша): заготовці схаху (гілок для даху), збиванні стін і прикрашанні сукки (цим з особливим задоволенням займаються діти).
Шалаш повинен стояти під відкритим небом (над схахом не повинно бути ні даху, ні гілок живого дерева). Будувати шалаш на чужій землі можна тільки з дозволу її господаря.
Стіни шалаша повинні бути міцними і стійкими настільки, щоб вони не рухалися від вітру. Вони повинні стояти на землі (або бути піднятими над нею не більше ніж на 24 см). У сукки повинні бути чотири стіни, але якщо це неможливо, досить і трьох.
Для схаху використовують рослини та їх частини: гілки, листя, прути, лозу. Жива рослина, коріння якої йде в землю, не може служити схахом. Краще всього використовувати гілки дерев, стебла бамбука або очерету. Дерев’яні деталі малого поперечного перерізу (рейки, планки) також можуть бути використані в якості схаху. Опорою схаху служать балки, які також повинні відповідати всім вимогам, що пред’являються до схаху.
Схах повинен бути густим: тіні від нього повинно бути в шалаші помітно більше, ніж просвітів, крізь які проникають промені сонця. Навіть якщо в загальному підрахунку площа тіні перевищує площу, освітлену сонцем, треба стежити, щоб в схасі не було проріх шириною більше 24 см.
Звичай ХаБаДа – не прикрашати сукку.
«В шалашах живіть сім днів», – протягом усього свята Суккот слід жити в шалаші, тобто перетворити сукку в свій дім: їсти, пити, вивчати Тору, відпочивати, приймати гостей.
Всю тиждень свята приміщення шалаша стає ніби вмістилищем заповіді. Тому сюди не можна входити в брудному або вносити забруднене, не можна до закінчення Сімхат Тора використовувати для чого-небудь дошки шалаша, а після свята, коли «хатину» нарешті розбирають, – не можна наступати на матеріали будівлі, або застосовувати їх для неблаговидних цілей.
За законом протягом семи днів забороняється їсти і пити поза шалашем. Це не стосується води, хоча бажано і спрагу вгамувати тільки в шалаші. Трапези першого і другого вечора – це особлива заповідь. Навіть якщо людину спіткало – не дай Б-г! – важке нещастя або він хворий, тим не менш, він зобов’язаний під час перших двох ночей з’їсти хоча б маленький шматок хліба в шалаші. Те ж саме стосується і негоди. Якщо йде сильний дощ, здатний зіпсувати їжу, і немає надії на його швидке припинення, ми не зобов’язані їсти в шалаші і можемо обмежитися шматочком хліба, що заміняє трапезу. Злива в інші (починаючи з третього) дні свята звільняє від обов’язку їсти в шалаші. (Тим не менш, звичай ХаБаДа навіть у дощ їсти в шалаші).
Вечором першого дня, після молитви в синагозі, заходять в шалаш для святкової вечері і промовляють кідуш над келихом вина. Вслід за цим говорять благословення «Лешейв Басука»:
Борух Ато А-дой-ной Е-лой-ейну Мелех Оойлом Ашер Кідшону Беміцвойсов Вцівону Лешейв Басука.
Благословенний Ти, Г-сподь, Б-г наш, Володар всесвіту, освятивший нас Своїми заповідями і наказавший нам перебувати в шалаші.
Потім омивають руки і промовляють благословення над хлібом. Весь рік по традиції перший шматочок хліба вмочують в сіль. В Суккот, як і на Рош а-Шана, його макають в мед. Кожен раз, коли ми їмо в шалаші, вслід за благословенням «А-моці» (на хліб) або «Мезойнос» (на торт або печиво) слід додавати благословення «Лешейв Басука». Але його не промовляють на восьмий день – в Шміні-Ацерет.
Звичай ХаБаДа – не спати в суккі. Детальніше про його обґрунтування можна прочитати тут, а в веселому викладі, але дуже досконало – тут.
Заповідь «сукка» не поширюється на жінок, і вони не зобов’язані їсти в шалаші. Але жінки, які побажали виконати цю заповідь на рівні з чоловіками, мають на це право і промовляють ті ж благословення.
Хворий, а також той, хто за ним доглядає (весь час, поки він зайнятий допомогою йому), вільні від виконання заповіді жити в шалаші.
