Протягом п’яти тижнів у 1977 році хасиди Хабаду та люди по всьому світу з тривогою молилися за одужання Ребе Менахема Мендла Шнеєрсона після того, як він раптово переніс інфаркт, через який лікарі взагалі сумнівалися, чи зможе він після нього прийти до тями.
Кардіолог з Чикаго доктор Айра Вайс спеціально прилетів до Нью-Йорка, щоб стати одним з головних лікарів Ребе. Тепер він часто розповідає людям про те, що повернення Ребе до життя та роботи всього за 38 днів було принаймні надзвичайною подією.
За кілька годин до великого інфаркту Ребе стояв, роздаючи людям леках (медовий пиріг) і бажаючи солодкого Нового Року. (Фото: Леві Фрейдін/JEM)
«У Ребе стався серцевий напад, і він спричинив настільки важкі наслідки для його здоров’я, що згідно з медичним досвідом будь-якого лікаря, ми хвилювалися, чи виживе він», – розповів доктор Вайс в інтерв’ю Єврейським Освітнім Медіа. «На той момент можна було виключати майже будь-яку можливість продовження роботи Ребе на його звичайному рівні», – додав доктор. Він пояснює відносно швидке відновлення Ребе нічим іншим, крім як дивом.
Ребе захворів у Шміні-Ацерет, святкування якого проходило в центральній Любавицькій синагозі за адресою 770 Істерн Парквей у районі Краун-Гайтс у Брукліні, Нью-Йорк. День Шміні Ацерет, який традиційно відзначається святковими танцями, завершує тижневе святкування Суккота і переходить у свято Сімхат-Тора.
«Все сталося о 22:30, – повідомляла 9 жовтня 1977 року ізраїльська щоденна газета «Єдіот Ахронот». – Урочистості були зупинені в самий розпал, коли Ребе відчув сильний напад болю в області грудей».
Заповнена до відмови синагога швидко спорожніла, деякі з парафіян вибили вікна для того, щоб впустити в приміщення свіже повітря.
«Коли синагога була вже наполовину пуста, Ребе попросив принести йому Тору, – продовжує «Єдіот Ахронот», – який же був шок усіх присутніх, коли Ребе почав танцювати з Торою».
«Така поведінка сама по собі вже була дивом», – пояснює Вайс.
Незважаючи ні на що, і навіть після того, як Ребе пішов відпочивати до себе в офіс, він відмовився від госпіталізації.
Помічник Ребе рабин Біньямін Кляйн зазначав, що Ребе був непохитний, залишаючись у Краун-Гайтсі: «Ребе сказав, що він не хоче лягати в лікарню. В той час нам мало що було відомо, ми знали тільки, що половина серця Ребе не функціонувала».
Поліцейський супровід
У перші години після того, що сталося, доктор Айра Вайс, якому про подію повідомив інший помічник Ребе рабин Єгуда Кринський, спілкувався з лікарями Ребе в Нью-Йорку по телефону. Але дізнавшись про відмову Ребе від госпіталізації, Вайс викликався прилетіти до Нью-Йорка, щоб очолити там команду лікарів.
Кардіологи Айра Вайс (праворуч) та Луї Тейхольц радилися в офісі секретаріату Ребе.
«Я тоді сказав, що ми могли б навіть створити подібне відділення коронарної терапії прямо в приміщенні центральної синагоги в Краун-Гайтсі, – каже Вайс. – Ми могли б надати йому негайну допомогу, використовуючи можливості повноцінної коронарної терапії, як у звичайній лікарні, такої як Нью-Йоркський госпіталь або госпіталь «Маунт Сінай».
Наступного ранку доктор Вайс, який приземлився в Нью-Йорку і на той момент уже мав за плечима авторство підручника на тему аналізу серцевого ритму, був доставлений до штаб-квартири руху Хабад-Любавич із наданим йому поліцейським супроводом.
Його привітала дружина Ребе ребецин Хая Мушка Шнеерсон, яка наполігла на тому, щоб доктор пішов до Ребе лише після того, як зробить Кідуш (традиційне благословення вина, яке освячує єврейське свято) і щось з’їсть.
«Вона дуже піклувалася про мене з самого початку, – розповідає Вайс, який згодом став особистим лікарем дружини Ребе. – Я сказав їй, що я насправді приїхав, щоб переконатися в тому, що у вашого чоловіка все в порядку», – уточнює він.
Коли Вайс увійшов до Ребе, він не збирався розповідати йому про найгірше.
«Це дійсно дуже незвично, коли хтось переживає такий інфаркт, та ще й повертається до нормального життя, тому що скорочувальна здатність серцевого м’яза зазнає занадто значної шкоди», – каже доктор. «Тому я вирішив не розповідати Ребе про це, але я просто хотів повідомити йому, що в нього стався інфаркт», – уточнив Вайс.
Однак Ребе прагнув дізнатися більше подробиць про те, що сталося.
«Він хотів дізнатися, що ж все-таки з ним сталося, – згадує Вайс, – і я пояснив йому, що одна з головних артерій його серця була закупорена і ЕКГ показала значні відхилення від норми».
У ті дні люди перекрили пішохідний тротуар перед офісом Ребе, який тимчасово перетворився на повністю обладнану мініатюрну лікарняну палату. Коли Ребе дізнався про це, він наказав прибрати огорожі, щоб люди могли продовжувати вільно ходити по тротуару.
Через два дні, після завершення свята Сімхат-Тора Ребе, говорячи в мікрофон, виступив із промовою зі свого офісу, що на час став лікарняною палатою. Його звернення до тих, хто зібрався в синагозі, за допомогою телефонного зв’язку можна було чути по всьому світу.
Протягом наступних кількох тижнів Ребе користувався тим же каналом зв’язку для проведення серій своїх вечірніх бесід на исході суботи.
Повернення до роботи
Хоч мала пройти ще не одна тиждня, перш ніж лікарі дозволили Ребе повернутися додому в рош-ходеш місяця Кіслев, він негайно поновив редагування своїх наукових праць. Рабин Йоель Кан, головний розшифрувальник виступів Ребе, каже, що його команда прагнула всіляко полегшити важкий тягар Ребе.
«Першими кроками після того, як у Ребе стався серцевий напад, – каже Кан, – було зробити розшифровки його виступів менш складними і з меншою кількістю виносок, щоб уникнути непотрібного для Ребе напруження».
Однак, як продовжує Кан, лише тільки його співробітники зрозуміли, що складність і глибина суботніх вечірніх бесід Ребе не зменшилися, вони продовжили роботу в звичайному масштабі. У своїй імпровізованій лікарняній палаті Ребе редагував чернетки і додавав примітки.
Ребе також наполіг на продовженні відповідей на особисті листи простих людей.
Тисячі людей зібралися для того, щоб почути Ребе після двох днів, минулих з того дня, як у нього стався серцевий напад. Ребе звертався до тих, хто зібрався, через мікрофон.
«Коли ми підійшли до лікарів і запитали, чи правильним було рішення продовжити надсилати Ребе для редагування складні тексти, – згадує Кан, – вони відповіли, що коли Ребе редагував праці, жодних змін у частоті його серцевого ритму не спостерігалося. Але коли Ребе читав особисті листи простих людей, його серцевий ритм збивався».
«Ребе, – каже Кан, – хотів продовжувати особисто відповідати на адресовані йому листи. Ребе говорив, що, якщо ми не будемо приносити йому ці листи, йому доведеться самостійно ходити забирати пошту».
Протягом першого року після того, що сталося, Ребе написав багато листів. Рабин Хаім Шауль Брук – член редакційної колегії, яка в даний час працює над публікацією раніше неопублікованих виступів Ребе, розповідає: «Інфаркт знаменує собою свого роду рубіж енергійної діяльності Ребе, яка продовжувалася протягом наступних п’ятнадцяти років».
Доктор Вайс у свою чергу каже, що Ребе ані на хвилину не припиняв свою діяльність до тих пір, поки в 1992 році в нього не стався інсульт. На його думку, у багатьох відношеннях Ребе навіть став більш енергійним після інфаркту.
«З медичної точки зору він був гігантом, дуже сильна людина – ніби серцевого нападу в нього ніколи і не було», – каже Вайс. – Це було вище моїх найсміливіших очікувань».
(Переклад Натана Левахова.)
Р-н Довід Закліковскі
