Дев’яносто сім років тому, 14 кислева, відбулося весілля раби Менахема-Мендла Шнеєрсона, майбутнього Сьомого Любавицького Ребе, та Хаї-Мушки Шнеєрсон, доньки Шостого Любавицького Ребе, раби Йосефа-Іцхака Шнеєрсона. Весілля проходило у Варшаві, у єшиві «Томхей-Тмімім» у присутності численних хасідів і Шостого Ребе ХаБаДа.
Однак, весілля майбутнього Сьомого Любавицького Ребе та Хаї-Мушки Шнеєрсон святкували не лише у Варшаві: батьків нареченого, Головного рабина Єкатеринослава-Дніпропетровська у 1909-1939 роках раби Леві-Іцхака Шнеєрсона та його дружину праведну ребецн Хану, влада СРСР відмовилася випустити з країни, і вони не змогли бути присутніми на весіллі сина. Тому раби Леві-Іцхак організував другу весільну церемонію у Дніпропетровську, яка проходила в той самий час, і для участі в ній прибули багато рабинів і хасідів, які жили в Радянському Союзі.
Існує оповідь «З щоденника одного з учнів єшиви “Томхей-Тмімім” про те, як проходило весілля Любавицького Ребе», причому на багатьох ресурсах опублікована її скорочена версія. Ми пропонуємо нашим читачам найповніший варіант, який ми знайшли в російськомовному інтернеті та який був опублікований на нині недіючому сайті єшиви «Нахлас Леві».
«Добра звістка про те, що весілля доньки Ребе Раяца, пані Хаї-Мушки, з Ребе має відбутися у Варшаві, спричинила велику радість і розпалила бурю почуттів серед євреїв всієї Польщі, і особливо серед хабадників та “тмімім” – учнів єшиви “Томхей-Тмімім”, в якій за наполяганням Ребе Раяца мало відбутися весілля.
Тринадцятого кислева тисячі людей зібралися на вокзалі для того, щоб зустріти Ребе Раяца та його сім’ю, які в той час жили у Ризі (столиці незалежної тоді Латвійської республіки). Протягом дня до Варшави прибула велика кількість хабадників з усіх міст Польщі та Литви. Прибули також численні гості з віддалених місць, серед них тесть Ребе Раяца, реб Авроом Шнеєрсон з Кишинева.
Цього дня для учнів єшиви “Томхей-Тмімім” було влаштовано трапезу, на яку прийшли Ребе, наречений, усі родичі нареченого та нареченої й багато хто з хабадників. Після трапези, яка тривала до часу після півночі, Ребе Раяц захотів танцювати з учнями старшої єшиви. Вони утворили велике коло, і Ребе Раяц довгий час танцював всередині нього.
Наступного дня, чотирнадцятого кислева, о п’ятій годині вечора в залі єшиви почалося “Кабалат понім”. Біля входу в єшиву стояли спеціально поставлені охоронці, оскільки дозвіл увійти було надано лише власникам вхідних квитків. Тисячі людей намагалися прорватися всередину і просили впустити їх, але місця було замало для того, щоб вмістити всіх бажаючих.
У великому залі розташовувався величезний стіл, на чолі якого сидів наречений. Ребе Раяц сидів по його праву руку, а реб Авроом Шнеєрсон – по його ліву руку. По обидва боки столу сиділи важливі гості: адмори, рабини, голови громад з усієї Польщі.
Абсолютна тиша настала в залі, коли Ребе Раяц почав говорити: “Відомо і поширено, що протягом весільного веселощів душі батьків до трьох попередніх поколінь приходять з “істинного світу”. Так це відбувається в усіх єврейських будинках. Однак іноді трапляється, що є на весіллі душі батьків більше ніж з трьох попередніх поколінь. І, як запрошення душам праведників, батькам нашим, нашим святим Ребе, які прийдуть на весілля для того, щоб благословити весільних, скажемо хасидус, частина якого належить Алтер Ребе, частина – Ребе о-Емцой, частина – батькові мого діда (Ребе Цемах-Цедеку), частина – діду, батькові діда нареченої (Ребе Маарашу), частина – діду діда нареченого, частина – батькові моєму, діду нареченої (Ребе Рашабу). І сказано: “Той, хто промовляє почуте від імені того, хто це сказав, побачить, ніби той, хто сказав, стоїть перед ним”, – і Ребе Раяц почав виголошувати маймор, що починається словами “Вийди, коханий мій, назустріч нареченій”. Після виголошення маймору Ребе Раяц разом з нареченим відправився в окрему кімнату, де вони перебували недовгий час. Після цього нареченого вивели на “бадекеїш”, а звідти всі разом пішли до хупи, що знаходилася в дворі єшиви.
Більше п’яти тисяч людей товпилися в дворі. Шошвінами були Ребе Раяц та його дружина ребецн Нехама-Діна, дядько Ребе Раяца реб Мойше Оренштейн та його дружина, ребецн Хая-Мушка, дочка Ребе Маараша. У той час, коли нареченого та наречену вели під хупу, Ребе Раяц наказав співати нігун Алтер Ребе – “Арба Бавот”. Сам Ребе також співав цей нігун у великому злитті з Всевишнім.
Хупу проводив сам Ребе Раяц. “Сім благословень” Ребе Раяц промовив у дивовижному та найсильнішому “двейкуті”, і вся громада стояла приголомшена видовищем, якого удостоїлася побачити.
Трапеза, присвячена весіллю, проходила в одному з великих залів Варшави. Ребе Раяц ходив між столами і сам розливав “машке” (так хасіди часто називають горілку або інший міцний кошерний алкогольний напій – розбавлений спирт або самогон) усім учасникам весілля. Дійшовши до учнів, він промовив перед ними бесіду, а після бесіди вийшов танцювати з керівниками єшиви та вихователями.
Закінчивши танцювати, Ребе Раяц сів на своє місце і сказав маймор, що починається словами “Той, Хто створив веселощі та радість…”. Виголошення маймору тривало до часу після півночі, і тільки тоді запрошені обмили руки для того, щоб почати трапезу. Під час трапези Ребе наказав роздати в дар усім учасникам відтиск автографа Алтер Ребе з додатком пояснень, написаних святою рукою Ребе Раяца. Велика радість, весільні пісні та танці тривали до світанку. Лише о сьомій годині ранку учасники свята розійшлися по домівках. Такої дивовижної весілля Польща не бачила ніколи.
Щодо дня 14 кислева Ребе зауважив: “Цей день зв’язав мене з вами – хасідами”. (З книги бесід Ребе за 5714 рік, сторінка 119)».
(«Сейфер Ательдейс Ребе Раяц»).
