Сьогодні, 22 січня, в Україні відзначають День Соборності, адже в цей день у 1918 році було проголошено IV Універсал Центральної Ради Української Народної Республіки, згідно з яким УНР стало «самостійною, ні від кого не залежною, вільною суверенною державою українського народу», і який був прийнятий на засіданні Малої Ради, проголосований у Центральній Раді поіменним голосуванням та опублікований українською, російською, єврейською та польською мовами.
Також ця дата – 22 січня – відома як День Злуки, на згадку про підписання у 1919 році «Акту Злуки», документа про об’єднання Української Народної Республіки з Західно-Українською Народною Республікою, який юридично закріпив державне возз’єднання споконвічних українських земель в єдине ціле. Об’єднана Держава, проголошена «Актом Злуки», проіснувала недовго, проте її створення стало важливим етапом боротьби українського народу за свою державність та незалежність від імперій та поневолювачів. Коротке існування незалежної Української Держави на початку ХХ століття стало потужним стимулом для прагнення українців до набуття державності й надихало український національний рух роки й десятиліття.
Значення цього дня для формування Української Держави було офіційно підтверджено у 1999 році, коли Указом Президента України Леоніда Кучми № 42/99 від 21 січня 1999 року, цей день офіційно набув особливого статусу та був проголошений «Днем Соборності України».
Поступово в українському суспільстві головне смислове навантаження дня 22 січня переходить з «Дня Злуки» на «День проголошення незалежності УНР», адже все більше людей вважають саме Українську Народну Республіку прямим попередником сучасної Української Держави, а період панування тоталітаризму та підвладних йому псевдодержавних структур – окупацією. Хоча ці питання активно дебатуються в суспільстві, існує широкий консенсус щодо важливості дня 22 січня як об’єднуючого свята для всіх громадян України, незалежно від їхньої етноконфесійної приналежності.
