У межах Шабатону Посланників Любавицького Ребе в Україні, який було організовано JRNU спільно з Єврейською громадою Дніпра, відбулася масштабна програма для дівчат старше шести років. Вона стала важливою частиною загальної структури Шабатону та об’єднала учасниць із різних міст України, створивши простір для знайомства, духовного зростання й глибокої розмови про радість, довіру до Вс-вишнього та місію посланниць.
Програма розпочалася в четвер із неформального об’єднувального блоку – дівчата разом вирушили на ковзанку та до розважального центру «Мост-Сіті», щоб познайомитися одна з одною й відчути атмосферу дружби з перших хвилин участі в Шабатоні, адже організаторки прагнули створити відчуття єдиної команди, попри те що учасниці приїхали з різних міст.
У п’ятницю в програмі об’єдналися як дівчата з інших міст, так і учениці єврейського ліцею, а також єврейські дівчата, які навчаються онлайн в інших навчальних закладах міста. Для них у центрі «Менора» відбулися два майстер-класи з урахуванням вікових особливостей. Для молодшої групи організували майстер-клас із виготовлення карамелі та цукерок – солодка тема стала символічним продовженням ідеї радості. Старша група взяла участь у майстер-класі з фотографії, який провела керівниця програми Шейна Сегаль. Дівчата вивчали професійні основи зйомки, обговорювали композицію та світло, розуміючи, що цей навик може стати важливим інструментом у їхній майбутній діяльності як посланниць.
Після запалювання шабатних свічок програма змінила формат і набула більшого духовного наповнення – через інтерактивні ігри та обговорення дівчата говорили про радість як про усвідомлений вибір. Центральною темою стала довіра до Вс-вишнього навіть тоді, коли людина бачить лише частину того, що відбувається. Особливе враження справила сценка-ілюстрація, яка показувала, як обмежена перспектива може створити відчуття зла там, де насправді відбувається благо, подібно до того, як людина минулого, побачивши сучасну операцію, могла б подумати, що відбувається щось страшне, не розуміючи її рятівного сенсу. Цей образ став яскравим прикладом того, чому радість може зберігатися навіть у складних обставинах.
Увечері відбулася спільна молитва в синагозі та святкова трапеза, а згодом пройшов фарбренген, поділений на дві вікові групи. Для молодших його провела Малкі Фельдман, для старших – Мар’яши Хефер. Гостею зустрічі стала посланниця з Хмельницького Хая Мушка Тетельбаум, яка поділилася особистою історією шліхуту. Дівчата говорили про труднощі, підтримку, особистий досвід, ставили запитання й ділилися власними роздумами. Атмосфера була теплою, щирою та натхненною.
У суботу програма продовжилася молитвами й тематичними іграми за тижневою главою. Після трапези молодші дівчата брали участь у творчій грі з костюмами, а старші – в об’єднувальній розмовній грі, що дозволяла кожній учасниці висловитися й відчути свою значущість у спільному колі. Особливим моментом став седер нігунім – спільне виконання нігунім, між якими звучали історії Ребе та особисті розповіді про шліхут, про те, як навіть невеликі дії можуть вплинути на життя інших людей.
Цією програмою керувала юна активістка Єврейської громади Дніпра Шейна Сегаль, якій допомагали директорка єшиви-ктана Хана Сегаль і директорка махона Рахель Мільман, а мадрихот на програмі були Роза Нахшон і Есті Сегаль. Програму було вибудувано так, щоб поєднати навчання, практичні навики, емоційну єдність і духовну глибину.
«Для нас було важливо не просто провести заходи, а створити простір, де кожна дівчина відчує себе частиною чогось великого, – говорить Шейна Сегаль, – ми говорили про радість не як про настрій, а як про вибір і довіру до Вс-вишнього. Через історії шліхут, через нігунім, через живу розмову дівчата змогли побачити, що навіть коли ми розуміємо лише частину картини, ми можемо зберігати впевненість і внутрішню радість. Ми вдячні Єврейській громаді Дніпра та її Головному рабину Шмуелю Камінецькому за підтримку й можливість провести цю програму в атмосфері єдності та згуртованості».
