Цього року піст Естер (Тааніт Естер) припадає на понеділок, 2 березня.
Як відомо, день посту, що називається «піст Естер», встановлено на честь триденного посту, оголошеного царицею Естер за часів царя Ахашвероша (Артаксеркса), коли розгорталися події, описані в Меґілат Естер.
Час посту (для Дніпра): 2 березня, з 04:42 ранку до 17:57 вечора.
Знаменитий кодекс єврейських практичних законів «Кіцур Шулхан Арух» (у главі 141-й – «Закони читання Меґіли») про цей звичай говорить так:
«За днів Мордехая та Естер зібралися євреї разом тринадцятого числа місяця Адар, щоб захистити своє життя і помститися своїм ворогам, і мали вони просити милості у Б-га, нехай буде благословенне Ім’я Його, щоб Він допоміг їм. І, як ми знаємо, євреї, коли мали воювати, постилися, щоб Б-г допоміг їм. І також учитель наш Моше, нехай перебуває мир на ньому, у день, коли євреї воювали з амалекитянами, постився.
А якщо так, то, звісно, і за днів Мордехая та Естер євреї тринадцятого Адара постилися; і тому всі євреї прийняли на себе обов’язок влаштовувати в цей день громадський піст, який назвали «постом Естер», щоб нагадувати собі, що Творець, нехай буде благословенне Ім’я Його, бачить і чує молитву кожного в час його лиха, якщо він буде поститися і повернеться до служіння Б-гу всім серцем, як зробили батьки наші за тих днів.
Тим не менш, цей піст не настільки обов’язковий, як чотири громадські пости, згадані в Писанні (див. главу 121); і тому можна дозволяти не постити в цей день тим, кому це необхідно, наприклад, вагітним і годуючим, або навіть тому, у кого трохи болять очі – якщо вони сильно страждають від посту, їм можна не постити. І те саме стосується породіллі в перші тридцять днів після пологів (Породілля не повинна постити, навіть якщо вона не страждає. Щодо вагітних і годуючих, які не страждають від посту, наші мудреці сперечаються, і все залежить від місцевого звичаю).
І також молодий чоловік усі сім днів свого весільного бенкету не повинен постити. І всі вищеперелічені повинні будуть «виплатити» пропущений піст потім.
Але звичайні здорові люди не повинні відокремлюватися від громади (і нехтувати громадським постом). Навіть якщо людина в дорозі і постити їй важко, тим не менш, вона зобов’язана постити.
Про значення і символізм посту Естер написано багато. Ось що писав про це журнал «Лехаїм» у статті Євгена Левіна «Піст напередодні свята».
«Дехто вважає, що євреї постяться цього дня тому, що саме в цей час Мордехай та Естер оголосили піст у перській столиці Шушані. Це, однак, невірно. Згідно з Талмудом, Естер постилася з 13 по 15 нісана, тобто під час свята Песах (Вавилонський Талмуд, Меґіла, 15а). Тому постити в той самий день, що й перські євреї за часів Ахашвероша, з точки зору Алахи просто неможливо.
Перша в єврейській класичній літературі вказівка на звичай постити напередодні Пуриму з’являється в трактаті «Софрім» (одному з так званих «малих трактатів» Талмуду). За словами анонімного автора, напередодні Пуриму мудреці Країни Ізраїлю дотримувалися триденного посту – на згадку про Естер, яка молилася три дні поспіль, перш ніж вирушити до царя Ахашвероша (Естер, 4:15). Щоправда, на відміну від цариці, вони постилися не три доби поспіль, а три денні пости, тобто тільки у світлий час доби – оскільки провести в спекотному кліматі 72 години без їжі та пиття небезпечно для здоров’я або навіть життя (Софрім, 21:1).
Вже в епоху гаонів триденний піст змінився одноденним. Однак до цього часу постилися не тільки мудреці, а й усі інші євреї.
У єврейській літературі є два пояснення тому, чому ми постимося саме 13 адара. На думку Рамбама, цей піст було встановлено на згадку про триденний піст Мордехая та Естер напередодні візиту цариці до Ахашвероша: «Весь єврейський народ дотримується звичаю постити 13 адара, на згадку про піст за часів Амана, як сказано: “Щоб вони твердо спостерігали ці дні Пуриму в свій час, як установив про них Мордехай і цариця Естер, і як вони самі призначали їх для себе і для дітей своїх, дні посту і плачу” (Естер, 9:31)» (Мішне Тора, Закони посту, 5:5).
Логіка Рамбама в даному випадку цілком зрозуміла. У книзі Естер дослівно сказано: не «в дні посту», а «в дні постів» (цомот). Отже, міркував Рамбам, йдеться не про одноденний, а про багатоденний піст. А єдиний багатоденний піст, безпосередньо згаданий у книзі Естер, – піст 14–16 нісана.
Інше пояснення запропонував відомий іспанський рабин Абударгам-Давид бен Йосеф (кінець ХIV століття, Іспанія, Севілья). На його думку, піст напередодні Пуриму не міг бути встановлений на згадку про піст цариці Естер – оскільки, по-перше, ми, на відміну від неї, постимося лише один день, а не три доби, а по-друге, той піст, як уже говорилося, був у місяці нісан, під час свята Песах. Отже, міркував Абударгам-Давид, піст 13 адара має інше походження: «Цей піст було встановлено відповідно до наступних слів Писання: “Юдеї ж, які в Шушані, збиралися в тринадцятий день “місяця адар” (Естер, 9:18)». «Збиралися» – для спільного посту».
Ідея постити напередодні бою може здатися дивною. Однак слід пам’ятати, що, згідно з книгою Естер, Аман, головний ворог євреїв, був нащадком останнього амалекитянського царя Агага (Естер, 3:1). А згідно з єврейською традицією, під час першої війни з амалекитянами, що сталася невдовзі після Виходу (коли амалекитяни безпричинно напали на євреїв), Моше, Єгошуа та інші єврейські лідери так само постилися – аби підкреслити, що сподіваються не стільки на силу зброї, скільки на допомогу згори (див., наприклад, Раші на Шмот, 17:8).
У єврейській літературі є чимало заперечень проти цього пояснення. Головне з них зводиться до того, що піст 13 адара в книзі Естер не згаданий, тому припущення, ніби євреї цього дня постилися, – не більше ніж здогадка. Тим не менш, саме це обґрунтування увійшло до «Кіцур Шульхан арух»: «За днів Мордехая та Естер зібралися євреї разом тринадцятого числа місяця адар, щоб захистити своє життя і помститися своїм ворогам, і мали вони просити милості у Пресвятого, нехай буде благословенне Ім’я Його, щоб Він допоміг їм. І як ми знаємо, євреї, коли мали воювати, постилися, щоб Всевишній допоміг їм. І також учитель наш Моше, нехай перебуває мир на ньому, у день, коли євреї воювали з амалекитянами, постився. А якщо так, то, звісно, і за днів Мордехая та Естер євреї тринадцятого адара постилися; і тому всі євреї прийняли на себе обов’язок влаштовувати в цей день громадський піст» (Кіцур Шульхан арух, 141:1).
Пояснення, запропоноване Абударгамом-Давидом, містить дуже важливий урок. Цариця Естер постилася в той момент, коли Аман користувався необмеженим впливом у державі, і, здавалося, що в євреїв немає жодних надій на порятунок. У такій ситуації цілком природно, якщо людина звертається до Всевишнього за допомогою. Однак 13 адара ситуація була принципово іншою. Аман уже був страчений, Мордехай став першим міністром, цар наказав «сатрапам, начальникам і правителям областей від Індії до Ефіопії, ста двадцяти семи областей» не заважати євреям розправитися зі своїми ворогами, на багатьох неєвреїв «напав страх перед юдеями». Здавалося б, перемога була забезпечена. Однак Абударгам-Давид нагадує: навіть у такій виграшній ситуації єврей не повинен покладатися тільки на себе – слід просити Всевишнього про допомогу та заступництво. (У дужках зауважимо, що це може бути корисним не тільки з релігійної, а й з психологічної точки зору, оскільки дозволить позбутися зайвої самовпевненості, яка не раз призводила до поразки).
Кілька слів про закони та звичаї Тааніт Естер, Посту Естер. Оскільки цей піст не згадується в Писанні, його закони набагато м’якші, ніж в інші жалобні дні. Зокрема, від нього звільнені вагітні та годуючі жінки, хворі і навіть ті, кому важко постити через важку роботу (Кіцур Шульхан арух, 141:2).
У середньовічному Провансі та Німеччині багато євреїв скаржилися, що їм важко витримати Тааніт Естер. Щоб «полегшити їм життя», місцеві рабини (відповідно Раавад і рав Моше Іссерлін) дозволили починати читати Меґілу ще до настання темряви. Це рішення виявилося несподівано актуальним у ХХ столітті, коли 1947 року англійці запровадили в Єрусалимі комендантську годину, погрожуючи стріляти в кожного, хто вийде з дому з настанням темряви. Пам’ятаючи про середньовічний прецедент, рав Овадья Йосеф, до якого звернулися з питанням, що ж робити, дозволив читати Меґілу ще засвітла.
Зазвичай, якщо піст випадає на суботу, його переносять на наступний день. Однак із Тааніт Естер це неможливо, оскільки 14 адара – свято Пурим. Тому, якщо 13 адара випадає на суботу, то, оскільки цього дня постити не можна, піст переноситься на попередній четвер, 11 адара.
У багатьох громадах існує звичай давати в Піст Естер спеціальну цдаку (пожертву) – три монети номіналом у половину місцевої грошової одиниці. Цей звичай нагадує про половину шекеля – спеціальний «податок» на користь Храму, який збирали, починаючи з новомісяччя адара. Як правильно поводитися в тому випадку, коли половина грошової одиниці мізерно мала, слід з’ясувати в місцевого рабина.
Незважаючи на те, що Тааніт Естер – день посту, вже під час молитви мінха багато хто приходить до синагоги у святковому, суботньому одязі. Пояснити цей звичай просто: багато хто, прийшовши на мінху, залишаються в синагозі до початку свята Пурим і, природно, хочуть зустріти його в урочистому вигляді.
І на закінчення ще про одну подію, яка сталася 13 адара. Згідно з «Сефер Тааніт», саме цього дня Єгуда Маккабі здобув одну зі своїх найгучніших перемог – над армією сирійського воєначальника Ніканора. Незважаючи на переважну чисельну перевагу греків – 20 тис. проти 6 тис., євреї «побили ворогів більше дев’яти тисяч, і ще більшу частину Ніканорового війська залишили пораненими та покаліченими, і всіх примусили тікати (Маккавеїв II, 8:24). Тому в епоху Другого храму 13 адара вважався одним із днів, коли не призначають громадського посту.
Після того, як усі політичні здобутки Хасмонеїв було втрачено, зник і привід вважати 13 адара урочистим днем. Однак у майбутньому цей день знову стане днем радості та веселощів. Як пише Рамбам, «Усі пости скасуються в Дні Машиаха, і вони стануть днями радості та веселощів» (Мішне Тора, Закони Посту, 5:19). Щоправда, Рамбам у даному випадку має на увазі пости, згадані ще в Писанні, – 10 тевета, 17 тамуза, 9 ава, 3 тішрея. Однак хто знає – раптом цей закон пошириться і на Тааніт Естер».
Про значення та духовний сенс цього посту є й інші думки. Ми пропонуємо нашим читачам есе рабина Урі Калюжного на цю тему:
«Коли говорять про піст, у багатьох (наприклад, у мене) виникає асоціація з людьми, які сидять на землі в скорботних позах, з плачем і стогоном. Почуття це, звісно ж, навіяне відомими картинами, присвяченими 9-му Ава – дню, коли всі ми справді сумуємо за зруйнованим Храмом, галутом і, заодно, за всіма іншими неприємностями.
Ось чому щороку, коли наближається Тааніт (Піст) Естер, я відчуваю певне непорозуміння: «Тут-то про що сумувати?». Начебто, історія Пуриму закінчилася добре, і, взагалі, як відомо, сказали Мудреці, що з настанням місяця Адар потрібно наповнити час радістю. До чого ж тут плач і молитви? Давайте спробуємо розібратися.
Тааніт Естер дуже відрізняється від інших єврейських постів. У Талмуді він взагалі явно не згадується. Тільки день 13 Адара чомусь називається «днем зібрання всіх». І вже набагато пізніші коментатори пояснюють, що того року, коли відбувалися події сувою Естер, 13-го Адара, той самий вирішальний день, коли євреї зібралися і знищили ворогів своїх, було оголошено днем посту і всі, хто не могли вийти зі звичайною зброєю, зібралися в синагозі й звернулися до зброї традиційно-єврейської – молитви. І Всевишній допоміг – ми перемогли. І чомусь із цього року виник звичай посту і молитви в день 13-го Адара.
Здається, що визначальною рисою цього дня є те, що «збираються всі», як написано в Талмуді, а піст є тільки механізмом, що збирає людей докупи.
Я сам став тому свідком – у фірмі, де я працюю, є багато релігійних людей. У звичайні дні всі моляться в різний час, у кількох місцях. Тільки в день посту, через читання Тори, всі збираються в одному місці. А в попередній піст – 10-го тевета – міньян вечірньої молитви налічував кілька сотень осіб.
Однак ми ще далекі від повного розуміння. Наприклад, чому цей піст називається постом Естер? Хронологія подій Сувою Естер приблизно така:
На початку місяця Нісан Аман отримав дозвіл знищити євреїв. Він тієї ж миті кинув жереб, і випало йому, що цю подію потрібно призначити майже через рік, 13-го Адара. Відразу ж було розіслано по всій країні таємні листи про підготовку «погрому з державною підтримкою».
Євреям про цю таємницю стало відомо практично відразу, і вже напередодні свята Пейсах Мордехай прийшов до цариці Естер і зажадав заступитися за свій народ. Естер погодилася (з ризиком для життя), але зажадала «зібрати всіх євреїв» і оголосити триденний піст. Цей піст випав на перші три дні Пейсаху. Далі, як відомо, відбулися дуже цікаві події і, в результаті, через 11 місяців замість погрому євреїв стався блискучий розгром їхніх ворогів.
Однак, незважаючи на те, що дати посту, оголошеного Естер, і посту, який відзначаємо ми, не збігаються, спільні риси починають простежуватися. Так почав Аман своє звинувачення на адресу євреїв: «Є народ тут один, розкиданий і роз’єднаний». Так сказала Естер Мордехаю: «Іди збери всіх євреїв».
Є в нашого народу три головні види зброї: національна єдність, Тора і близькість до Б-га. На жаль, коли євреї в галуті, близькості до Всевишнього в нас немає. Знанням Тори вони, очевидно, теж тоді не відрізнялися. Коли вони втратили і національну єдність, наш вічний ворог, Аман, зрозумів, що настав його час. Але, слава Б-гу, вдалося швидко об’єднатися. І тоді ми змогли перемогти. Це переживання – необхідність єдності – і залишилося з нами у вигляді Тааніт Естер. Це відправна точка всіх прийдешніх свят. І в сам Пурим – подаяння бідним, посилка святкових порцій сусідам і знайомим, трапеза, на яку збираються хороші друзі, – усе це покликане зміцнити нашу єдність.
Звісно ж, на цьому зупинятися не можна – треба зміцнити зв’язок із Торою, наблизитися до Б-га – але з цього треба почати».
