Іноді шлях до пам’яті починається несподівано – з одного слова, що спливло з глибини дитячих спогадів. Так сталося з відомим бізнесменом і філантропом Олегом Мойсейовичем Перцевим, шанованим членом Єврейської громади Дніпра, який багато десятиліть бере активну участь у її житті та надає їй постійну підтримку. Одного разу під час однієї з ділових поїздок на Західну Україну він раптом згадав назву містечка – Ляховці, з якого походила батьківська частина його родини і яке було зазначене у свідоцтві про народження його батька.
«Щось спрацювало в голові, – згадує Олег Мойсейович, – я сказав водієві: подивися в навігаторі Ляховці. Виявилося, що зараз це Білогір’я. Ми подивилися карту й вирішили туди заїхати».
Ця назва з дитинства стала відправною точкою великого шляху з відновлення та збереження пам’яті про безвинних жертв страшної трагедії, яку завжди пам’ятали в родині, але яка залишалася лише частиною родинної пам’яті, а тепер стала реальною справою. Втім, справу увічнення пам’яті про безвинних жертв Голокосту Олег Мойсейович продовжив, а розпочав цей процес ще його батько Мойсей Йосипович Перцев, який у далекому 1974 році домігся встановлення пам’ятника на місці братської могили євреїв, зібравши кошти серед уродженців Ляховців по всьому СРСР і, пройшовши через безліч погоджень та перешкод, усе ж домігся його встановлення, адже для родини це була не просто історія минулого – це був обов’язок перед тими, хто став безвинними жертвами геноциду.
Колись маленький штетл Ляховці сьогодні став селищем міського типу Білогір’я Шепетівського району Хмельницької області, розташованим на самій межі з Тернопільщиною. Перейменували його в 1946 році, намагаючись стерти з пам’яті людей навіть топонімічні згадки про Польщу та про життя до радянської окупації.
Виявилося, що пам’ятник, установлений за ініціативою його батька, зберігся і що тут дбають про збереження пам’яті, пам’ятають про трагедію єврейської громади й намагаються в міру сил сприяти її увічненню, але це важка робота, яку ускладнюють численні бюрократичні перепони. Саме тоді Олег Мойсейович дізнався, що в Білогір’ї існує музей, присвячений трагедії знищеної єврейської громади, а навколо теми пам’яті працює благодійний фонд «Калиновий шлях».
У Білогір’ї добре пам’ятають про страшну трагедію 1941–1942 років, коли гітлерівці під час нацистської окупації євреїв із кількох навколишніх населених пунктів зігнали до гетто в Ляховцях. За збереженими свідченнями, йдеться приблизно про три з половиною тисячі людей. 27 червня 1942 року людям оголосили, що їх нібито переселяють, а перед цим направляють на земляні роботи. Насправді їх привели до заздалегідь викопаних траншей і розстріляли. Це місце – велика галявина посеред лісу, і сьогодні зберігає слід однієї зі страшних сторінок історії Голокосту на українській землі, але досі ця братська могила не має офіційного статусу, хоча селищна рада прагне зберегти її як місце пам’яті.
Олег Мойсейович вирішив дізнатися, що можна зробити і яку допомогу можна надати в цій благородній справі – меморіалізації місця розстрілу євреїв Ляховців і навколишніх селищ. У Білогір’ї Олега Мойсейовича зустріли з великою увагою та повагою. Його підтримали в цій благородній справі селищний голова Василь Мельник, секретар селищної ради Сергій Загорулько, керівник фонду «Калиновий шлях» Микола Хоменко, а також директорка місцевого музею Людмила Мельник.
«Коли я стояв на тій галявині, я уявив собі, як це відбувалося, адже це неможливо спокійно усвідомити, – із хвилюванням говорить Олег Мойсейович Перцев, – тут загинули шість членів моєї родини – мій дід, його старший син, мій дядько, разом зі своєю дружиною і троє їхніх дітей, причому найменшому Яші було лише три роки, і ніхто не знає, загинув він від кулі чи його закопали живим. Це була просто галявина в лісі, навіть нічим не огороджена. Пам’ять і біль мають мати матеріальне втілення, адже пам’ять говорить більше за будь-які цифри, тому що Голокост – це не лише статистика. Це родини, діти, долі, імена».
Олег Мойсейович Перцев звернувся по допомогу до відповідних музейних та історичних інституцій – ізраїльський меморіал «Яд Вашем» надав відомості про тих загиблих ляхівців, чиї імена вдалося встановити, – про півтори тисячі з трьох з половиною тисяч розстріляних. Одночасно Олег Мойсейович узяв на себе спорудження огорожі навколо братської могили. За його ініціативою та за його фінансування була виготовлена й установлена нова огорожа завдовжки близько 180 метрів із хвірткою. Роботи виконала компанія «ГАРАНТ МЕТИЗ ІНВЕСТ», створена й очолювана Олегом Мойсейовичем Перцевим. Також він замовив окремий пам’ятний знак своїм загиблим родичам – просту стелу в пам’ять про шістьох членів його родини. Крім того, Олег Мойсейович надав суттєву фінансову допомогу благодійному фонду «Калиновий шлях», який підтримує місцевий музей і роботу зі збереження меморіальної ділянки.
«Я не знаю, де саме на цій галявині лежать мої рідні, тут поховані тисячі людей, – говорить Олег Мойсейович Перцев, – але я знаю, що я зобов’язаний щось зробити для збереження пам’яті і про них, і про ті тисячі безвинних жертв, які тут перебувають, єдина провина яких була в тому, що вони були євреями».
Але Олег Мойсейович подбав не лише про збереження місця, а й про душі тих, хто загинув на цій галявині. На його запрошення до Білогір’я приїхав Головний рабин міста Хмельницького Йосеф Тейтельбаум, який у присутності керівництва селища прочитав поминальні молитви та провів жалобну церемонію. Після встановлення пам’ятного знака Олег Мойсейович організував трапезу на честь піднесення душ загиблих, у якій також взяли участь представники місцевої влади та мешканці селища, під час якої відбулося обговорення подальших дій, адже, на одностайну думку Олега Мойсейовича Перцева та керівників Білогір’я, це лише початок тривалого й складного процесу.
Наступним етапом є робота з отримання офіційного статусу братської могили або офіційної меморіальної зони, адже зараз це формально вважається звичайною галявиною і належить до території лісництва.
«Потрібно домогтися, щоб це місце було виділене офіційно, – зазначав Олег Мойсейович Перцев, – тоді можна буде займатися утриманням, залучати допомогу, вести роботу на постійній основі».
Олег Мойсейович Перцев має намір привернути увагу до статусу місця Голокосту в Білогір’ї українських та єврейських меморіальних і історичних інституцій, звернутися до відповідних установ і, коли статус зміниться, звести гідний меморіальний комплекс. Він упевнений, що в цьому його підтримають великі єврейські організації України і передусім його рідна Єврейська громада Дніпра під керівництвом Головного рабина Шмуеля Камінецького.
«Іноді достатньо однієї людини, щоб розпочати велику справу, але далі треба продовжувати системно, адже це стосується нас усіх, – підкреслює Олег Мойсейович Перцев, – багато хто з нас чув про місця, де загинули їхні родичі, але дедалі рідше до колишніх штетлів приїжджають нащадки тих, хто там був знищений, але навіть одна людина може зробити щось реальне. Приїхати. Знайти. Установити огорожу. Поставити пам’ятник. Підтримати музей. Розпочати офіційну роботу з меморіалізації».
Історія Олега Мойсейовича Перцева саме про це. Про те, що знищити людей можна, але знищити пам’ять – ні, поки знаходиться хоча б одна людина, готова за неї відповідати.
