Сьогодні ввечері, з настанням 12 тамуза, євреї всього світу відзначатимуть 146-ту річницю від дня народження Шостого Глави руху ХаБаД Ребе Раяца (12 тамуза), і водночас – річницю його визволення з радянських застінків (13 тамуза).
На честь цих подій у єврейських громадах усього світу організовуються особливі заходи та фарбренґени. Про важливість проведення фарбренґенів цього дня говорив Любавицький Ребе.
Ось як про цю найважливішу дату розповідає популярний ресурс https://ru.chabad.org:
Дванадцятого Тамуза 5687 року (1927 р.) був звільнений з радянських застінків духовний наставник покоління – шостий Любавицький Ребе рабі Йосеф-Іцхак Шнеєрсон (або Ребе Раяц), незадовго до цього засуджений до смертної кари за поширення релігії та єврейську просвітницьку діяльність. Ця подія багато в чому визначила історію євреїв не лише Радянського Союзу, а й усього світу.
Це чудесне визволення показало, що ОДПУ та Євсекція ВКП(б) не всевладні, і що навіть ці страхітливі установи змушені відступити перед силою єврейського духу, перед втручанням самого Вс-вишнього. Цей надихаючий факт справив величезний вплив на подальший розвиток Любавицького руху в Радянському Союзі, а через нього – і на все духовне життя радянського єврейства в наступні десятиліття. Прибуття Ребе до Європи, а згодом до Америки визначило поширення Любавицького руху в усьому світі, завдяки чому він став одним із найважливіших факторів єврейського життя. Тому день 12 Тамуза став святом визволення, щорічно відзначуваним як Любавицькими хасидами, так і всіма євреями, яким дорога Тора, єврейські моральні цінності та збереження їх для прийдешніх поколінь.
Рабі Йосеф-Іцхак Шнеєрсон був шостим у ряді Любавицьких Ребе. Він став на чолі Любавицького руху в 1920 році, і таким чином йому довелося протистояти традиційній жорстокості російських правителів, помноженій на безкомпромісність комуністичної та атеїстичної ідеології й лакейське старання Євсекції. У той час, коли багато лідерів вважали єдино можливим шляхом для збереження єврейських релігійних цінностей поступки, відступ і пристосування, Рабі Йосеф-Іцхак Шнеєрсон висунув концепцію наступу єврейського духу. Він створював нові єврейські навчальні заклади, готував нових викладачів і наставників, організовував єврейські установи, поширював вивчення Тори та дотримання її заповідей усіма можливими й неможливими шляхами.
Криза настала в 1927 році, коли 15 Сивана Ребе заарештували і засудили до смертної кари. Невдовзі, однак, сталося здавалося неймовірним – смертний вирок було замінено засланням на десять років до Соловків. А невдовзі вирок було знову замінено, цього разу – трьома роками заслання до Костромі, і 3 Тамуза Ребе вийшов із в’язниці та вирушив у заслання. Нарешті 12 числа місяця Тамуз (у 1927 році випало на 12 липня), через три з гаком тижні після арешту, у день 47-річчя Ребе, його остаточно звільнили.
Сам Ребе сказав про це наступне: «Нехай не залишить нас Вс-вишній Своєю милістю, і заслуги наших Праотців, нехай не вичерпаються, як не переведуться ті, хто йде їхніми стежками, назавжди і на віки вічні. І ось 12 числа місяця Тамуз, на третій день тижня (вівторок) … свобода була дарована мені. Не тільки мене визволив Вс-вишній 12 Тамуза, а всіх, хто шанує нашу святу Тору, дотримується заповідей і навіть кожного, хто просто називається євреєм. Цей день – день Визволення для всіх, хто поширює знання Тори серед євреїв…»
