Зовсім скоро – менш ніж за тиждень, увечері 20 вересня – розпочнеться найважливіший день року, День Спокути, Йом Кіпур. Суд над кожним, що розпочався в Рош а-Шана, завершиться в Йом Кіпур, і значною мірою від нас залежить, що буде у остаточному вироку. На що Творець світу відвів нам 10 днів між цими двома датами, як нам треба підготуватися до Йом Кіпура, і що означають його основні моменти та молитви – про це наш сайт підготував серію публікацій, першу з яких ми пропонуємо увазі наших читачів.
Період між Рош а-Шана та Йом Кіпур має назву Йомім Нораїм або Грізні дні. Це особливий період року, який має суттєві відмінності від усіх інших. Чому Грізні дні мають таку назву, що вони означають у духовному плані, і чим вони відрізняються від інших днів?
Перші десять днів місяця тішрей, «Грізні дні», мають ще одну назву – Десять днів каяття. Перша назва вказує на те, що, починаючи з Рош а-Шана, коли Небесний суд виносить вирок кожній живій істоті на землі, і закінчуючи Йом Кіпур, коли цей вирок затверджується, весь світ охоплений страхом перед Всевишнім. Друга назва вказує на те, що ці десять днів – найбільш сприятливий для каяття час у році. Пророк говорить: «Шукайте Б-га, коли можна знайти Його, закликайте Його, коли Він близько! Хай залишить злодій путь свою, і людина грішна – помисли свої, і повернеться до Б-га, і помилує його [Б-г], і до Всесильного [Б-га] нашого, бо багато прощає Він» (Єшаягу, 55:6,7).
Мудреці наші пояснюють, що мова тут іде саме про Десять днів каяття: у ці дні Всевишній ніби сходить до нас, роблячи Себе особливо близьким і доступним.
Тому кожен із нас у ці дні зобов’язаний ще раз проаналізувати свою поведінку, дати собі звіт у своїх вчинках і здійснити тшуву.
Можна запитати: але ж весь місяць елул призначений для каяття, невже недостатньо тшуви перед Рош а-Шана? На це питання можна відповісти питанням: а чому «Таханун» ми читаємо після «Шмоне-есре» – адже, здавалося б, сповідь у гріхах має передувати цій молитві, коли ми ніби постаємо перед лицем Всевишнього? На обидва ці питання є одна відповідь: подібно до того, як після прання на білій скатертині залишаються плями (яких не було видно, поки скатертина була брудною), так лише після тшуви місяця елул людина усвідомлює свої справжні гріхи, настільки глибоко проникли в її душу, що вона їх не помічає.
Натяк на те, що приховане зло в душі набагато небезпечніше за очевидне, ми знаходимо в одному із законів Тори. Людина, яка усвідомила свій гріх, здійснює спокутне жертвоприношення «хатат» залежно від свого матеріального достатку: багатій приносить у жертву вівцю або козу, бідняк – міру борошна. Однак якщо людина не впевнена, що вона вчинила гріх, і бажає позбутися сумніву, здійснивши «повинне» жертвоприношення («ашам»), то незалежно від того, бідна ця людина чи багата, вона зобов’язана принести в жертву барана, вартість якого досить висока (Ваікра, 4:27 – 5:19). Тора тим самим вказує на те, що здійснити тшуву, знаючи про свої провини, легше, ніж подолати дурну звичку, яка, можливо, вже стала другою натурою, і розкаятися в гріхах, які вже встигли вкоренитися в душі. Саме це і вимагається від нас у Десять днів каяття.
Рабі Іцхак Лурія-Ашкеназі відкрив своїм учням, що сім днів між Рош а-Шана та Йом Кіпур надають нам неповторну можливість для тшуви за весь минулий рік. А саме: першого з цих семи днів слід здійснювати тшуву, молячись про прощення за всі гріхи, вчинені протягом року, першого дня всіх тижнів року, другого – за всі гріхи, вчинені другого дня всіх тижнів, і т. д.
Великий кабаліст рабі Моше Кордоверо, який жив у XVI ст., пише, що в Десять днів каяття слід виконувати лише найнеобхіднішу роботу, як у холь гамоед, і якомога більше часу присвячувати вивченню Тори, молитві та добрим справам.
Особливу увагу треба звернути на покращення своїх взаємовідносин з іншими людьми. Сказано в Талмуді, що Йом Кіпур спокутує лише гріхи, вчинені стосовно Всевишнього. Гріхи, вчинені стосовно інших людей, Йом Кіпур спокутує лише за умови, що кривдник отримав прощення від скривдженого.
Завданий комусь збиток мало тільки відшкодувати – треба ще отримати прощення від постраждалого.
Рекомендується в ці дні більш суворо виконувати ті деталі законів Тори, в яких Галаха дозволяє іноді допускати послаблення. Наприклад, той, хто протягом усього року їсть хліб, спечений пекарем-неєвреєм, протягом Десяти днів каяття повинен їсти лише хліб, спечений євреєм.
Логіка тут проста: адже ми в ці дні просимо Всевишнього, щоб Він зробив для нас більше, ніж ми заслуговуємо – так і нам слід робити для Всевишнього більше, ніж цього вимагає буква закону.
Сліхот для Посту Гедалії наведені не в сидурі (як сліхот для решти постів), а в збірці сліхот, які читають перед Рош а-Шана. Оскільки в Піст Гедалії сліхот читають не до молитви «Шахаріт», а в середині неї – в «Тахануні», то пропускають частину, аналогічну сліхот перед Рош а-Шана, і читають лише ті частини, які аналогічні відповідним частинам сліхот для решти постів. А саме: не читають «Ашрей», весь розділ після першого «Кадіша» (цитати з Танаха про велич і милосердя Всевишнього), «Слах лану», піют «Аз терем», «Ель ерех апаїм», сповідь у гріхах («Ашамну»), 6-й розділ книги Тегілім разом зі вступом до неї («Вайомер Давид…»), а на завершення «Тахануна» читають повний текст «Авіну, малкейну» з деякими змінами спеціально для Десяти днів каяття, після чого хазан вимовляє «Хаці-кадіш» (а не «Кадіш шалем», як у сліхот перед Рош а-Шана). Той, хто хоче виконувати заповіді якнайретельніше, вже протягом Десяти днів каяття купує етрог, лулав і гадас для арбаа мінім, щоб перед Йом Кіпур йому була зарахована ще одна заслуга – підготовка до виконання цієї важливої заповіді. У всі дні між Рош а-Шана та Йом Кіпур у «Шахаріт» і «Мінсі» на завершення «Тахануна» читають повний текст «Авіну, малкейну» перед відкритим арон кодешем, за винятком «Мінсі» в п’ятницю та молитов у суботу (Шабат тшува) і напередодні Йом Кіпура (оскільки «Авіну, малкейну» не читають у дні, коли не говорять «Таханун»).
Субота між Рош а-Шана та Йом Кіпур має дві назви. Першу – Шабат Шува – вона отримала за першими словами «гафтари», яку читають цього дня: Шува, Ісраель! («Повернися, Ізраїлю!») (Гошеа, 14:2). Другу – Шабат тшува, тому що ця субота – один із Десяти днів каяття. Друга назва натякає на те, що, хоча в суботу не читають молитов, у яких ми згадуємо про наші гріхи, тим не менш, цієї суботи необхідно здійснювати тшуву, тільки особливу, «суботню тшуву», тобто прагнути піднятися на вищий духовний рівень не з безодні гріха, а вже у сфері святості.
Є звичай запалювати перед настанням Шабат тшува особливу свічку, яка горить цілу добу, – щоб нам світило «світло тшуви».
Для читання «гафтари» в Шабат тшува викликають найшанованішу людину в громаді. У «Мінсі» читають «Цідкатха», навіть якщо наступний день – напередодні Йом Кіпура. На завершенні цієї суботи не читають «Вігі ноам» і т. д., за винятком випадку, коли Йом Кіпур збігається з наступною суботою.
Не прийнято здійснювати освячення місяця до кінця Йом Кіпур – хіба що погода викликає побоювання, що в ніч після Йом Кіпур зробити це не вдасться.
