11 Хешвана (цього року – 22 жовтня) – день смерті праматері Рахель. У книзі «Берейшит» Рахель представлена як «одна з праматерів єврейського народу». Але в єврейській традиції саме вона – друга дружина праотця Яакова, стала символом матері, причому специфічним символом єврейської матері, яка сумує за долею свого народу – синів Ізраїлю: «Рахель плаче за дітьми своїми і не може втішитися» (Ірмеягу, 31:15).
Мідраш розповідає, що з усіх праотців і праматерів тільки Рахелі вдалося пом’якшити гнів Всевишнього на Ізраїль. Перші відомості про місце поховання праматері Рахелі наводяться в Торі (Книга «Берейшит» 35:19): «І померла Рахель. І похована була вона на шляху (з Бейт-Еля) до Ефрату, він же Бейт-Лехем». Могила Рахелі згадується також у книзі Шмуель I (10:2), де сказано, що Рахель була похована на кордоні наділу коліна Веніаміна. Знаходиться вона північніше Бейт-Лехема, за кілька сотень метрів від південної частини сучасного Єрусалима. Протягом багатьох століть є місцем паломництва євреїв, і щоразу, коли єврейський народ у біді, пробуджується її милосердя, і воно пробуджує милосердя Всевишнього. Рахель молить Небеса про спасіння своїх синів відтоді, коли вони вперше пройшли у вигнання повз її могилу, і не перестане молити, доки не збудеться давнє пророцтво Ірмеягу про повне повернення синів Ізраїлю, розсіяних по всьому світу, до своєї країни.
Навколо могили збудовано кам’яну будівлю, куди в усі часи приходили молитися її нащадки. Тут вони – застигнуті власним горем або в годину загального лиха – виливали душу перед Всевишнім, намагаючись пробудити Його милосердя нагадуванням про заслуги Рахелі. Особливо багато людей збирається біля її могили 11 Хешвана – у річницю її смерті.
У 1839 році гробницю Рахелі відвідав відомий єврейський меценат Моше Монтефіоре та його дружина. Вони вирішили виділити гроші на ремонт і розширення старої будівлі. Дозвіл на будівництво було отримано в турецького султана. До приміщення XVII століття було додано кімнату, право користування якою було розділено за годинами між євреями та мусульманами. Приміщення, збудоване Монтефіоре, збереглося до наших днів.
На початку XXI століття будівлю було обнесено високим бетонним парканом, необхідним для безпеки відвідувачів та їхнього захисту від ворожо налаштованих арабських жителів прилеглих територій. Усередині будівлі діє синагога, де щодня проходять молитви, і колель, у якому цілодобово ведеться вивчення Тори.
