У дитячому освітньому центрі «Бейт Циндліхт», провідному дошкільному закладі Єврейської громади Дніпра, відбулися тематичні заняття, присвячені 9 і 10 Кіслєва – особливим датам хасидського календаря, пов’язаним із Другим Любавичеським Ребе, рабби Дов-Бером, відомим як Міттелер Ребе. Вихованці різних вікових груп знайомилися з історією Хабаду через розповіді, театралізовані постановки, музику та інші заняття, які дають змогу навіть найменшим дітям відчути свою причетність до хасидської традиції.
9 Кіслєва відзначають день народження та йорцайт Міттелер Ребе, а 10 Кіслєва – річницю його Звільнення з ув’язнення. Ці дати посідають особливе місце в історії руху Хабад-Любавич і дають можливість розповісти дітям про наступність поколінь Любавичеських Ребе, значення вивчення Тори та турботи про кожного єврея.
Важливою частиною програми став перегляд відео Глави нашого покоління, Сьомого Любавичеського Ребе Менахема-Мендела Шнеєрсона. Для вихованців дитячого садочка такі зустрічі з образом і вченням Ребе мають особливе значення, допомагаючи змалку встановлювати особистий зв’язок із Ребе та сприймати його настанови як важливу частину свого життя.
Особливе місце на заняттях посіла театралізована постановка відомої хасидської історії про плач дитини. Згідно з цією розповіддю, Міттелер Ребе одного разу настільки заглибився у вивчення Тори, що не почув плачу свого маленького сина, який випав із колиски. Його батько, Алтер Ребе, який перебував в іншій кімнаті, почув дитину, перервав свої заняття, підняв малюка, заспокоїв його та поклав назад. Згодом він пояснив синові, що навіть найглибше занурення у вивчення Тори не повинно заважати людині почути плач дитини.
Цю історію неодноразово розповідав Сьомий Любавичеський Ребе Менахем-Мендел Шнеєрсон. Зокрема, у листі від 13 Кіслєва 5723 року (10 грудня 1962 року) Ребе наголошував, що її зміст значно ширший за звичайну турботу про малюка. Людина повинна вміти почути того, хто потребує допомоги, навіть якщо сама зайнята найвищими духовними справами. Особливого значення Ребе надавав духовним потребам єврейських дітей, яким необхідно допомогти віднайти зв’язок із Торою та своїм народом. Саме цей надзвичайно важливий принцип хасидського виховання діти змогли осмислити через доступну їхньому віку театралізовану постановку.
Не менш цікавою частиною програми стали музичні заняття. Вихованці різних груп брали участь у спільному виконанні традиційних нігунім, використовуючи дитячі барабани, бубни, маракаси та інші ударні інструменти. Музика, рух і спільні ігри допомагали дітям емоційно сприймати святкові події, вчитися діяти разом і висловлювати радість, пов’язану з важливими датами хасидського календаря.
Для найменших вихованців знайомство з традиціями відбувалося в ігровій формі на основі лялькової вистави. Старші діти могли не лише слухати розповіді виховательок, а й самі брати участь у постановках, приміряти традиційні хасидські головні убори, зображати вивчення єврейських книг і розігрувати епізоди з історії Хабаду. Таким чином, програма поєднувала знайомство з історією хасидизму, розвиток творчих здібностей і виховання єврейських цінностей.
«Для нас дуже важливо, щоб діти змалку не просто дізнавалися про життя Любавичеських Ребе та відзначали пам’ятні дати, а й розуміли, чого навчає нас хасидська традиція, – зазначила вихователька дитячого садочка Малка Авербух, – історія про плач дитини показує, наскільки важливо для цінностей Хабаду піклуватися про кожного єврея, тим більше про єврейську дитину, і ми бачимо саме таку турботу, увагу та постійну підтримку з боку єдиної і згуртованої Єврейської громади Дніпра під керівництвом Головного рабина Шмуеля Камінецького».
































