Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні», провідна культурно-історична інституція Єврейської громади Дніпра та найбільший єврейський музей України, відзначив чотирнадцятиріччя від дня свого відкриття в найбільшому у світі єврейському центрі «Менора» цілою низкою особливих заходів, центральним із яких стало відкриття виставки «Пам’ять. Пам’ятники. Люди», присвяченої історії збереження та трансформації пам’яті про Голокост у Дніпрі – від забуття та радянських ідеологічних наративів до відродження повноцінної та достовірної історичної пам’яті.
Виставку, що являє собою унікальне зібрання історичних фотографій і документальних свідчень, відкрила директорка Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні», кандидатка історичних наук, докторка Ірина Радченко. Вона привітала учасників святкування чотирнадцятиріччя Єврейського Музею Дніпра, після чого заступник директора Музею з наукової роботи доктор Єгор Врадій провів першу екскурсію новою експозицією, ознайомивши відвідувачів з історією боротьби за збереження пам’яті про єврейські жертви Голокосту, що тривала протягом десятиліть.
Перша частина виставки присвячена радянському періоду, коли пам’ять про масові розстріли зберігалася в умовах офіційної ідеології, яка фактично заперечувала єврейський характер трагедії Голокосту. На пам’ятниках, встановлених у місцях масових убивств, ішлося про загиблих «мирних радянських громадян», однак не зазначалося, що жертвами нацистського геноциду були євреї, приречені на смерть саме й виключно через своє єврейське походження. За зовні нейтральною формулою про «мирних громадян», яка нібито об’єднувала всіх загиблих, приховувалася принципова підміна історичної пам’яті, адже цілеспрямоване знищення єврейського народу ігнорувалося в загальній розповіді про страждання радянського населення. Представлені на виставці фотографії пам’ятників і меморіальних знаків дозволяють простежити, як ця ідеологічна настанова визначала офіційну культуру пам’яті протягом десятиліть.
Особливе місце в експозиції посідає історія зусиль самих євреїв Дніпра, які прагнули зберегти пам’ять про трагедію свого народу всупереч обмеженням і замовчуванню радянських часів. Одним із головних героїв цієї розповіді став Аркадій Леонідович Шміст, піонер єврейського відродження, видатний єврейський громадський лідер, який відіграв ключову роль у поверненні пам’яті про Голокост у громадський простір міста. Ще наприкінці 1980-х років він організовував перші жалобні мітинги, присвячені єврейським жертвам нацистських розстрілів, і домагався того, щоб трагедію називали її справжнім іменем. Учасники екскурсії дізналися про ці перші заходи, про матеріали, які використовувалися для збереження історичної пам’яті, та про людей, завдяки яким розпочалося повернення правди про Голокост у суспільну свідомість, таких як реб Гірш Король, Олександр Фрідкіс, Михайло Каршенбаум та Алла Гельберг.
Наступним найважливішим етапом повернення пам’яті стала системна робота відродженої єдиної і згуртованої Єврейської громади Дніпра під керівництвом Головного рабина Шмуеля Камінецького, коли збереження пам’яті про загиблих стало однією зі значущих складових діяльності громади. Особливу увагу на виставці приділено відкриттю у 2000 році меморіального знака на місці масових розстрілів євреїв у Ботанічному саду, нині Студентському парку Дніпровського національного університету. Спорудження цього меморіала стало принципово важливою подією, оскільки єврейська трагедія отримала гідне й відкрите увічнення, а пам’ять про жертв Голокосту набула власного місця в історичному просторі міста.
Експозиція показує і те, як поступово змінювалося ставлення до пам’яті про Голокост у масштабах усього Дніпра. Якщо раніше збереження цієї пам’яті було передусім справою єврейських активістів і громади, то з часом до меморіальних заходів почали долучатися міські структури, представники різних релігійних конфесій та громадськість. Пам’ять про трагедію єврейського народу стала невіддільною частиною історичної самосвідомості міста, а заходи, присвячені роковинам масових розстрілів, набули загальноміського значення.
Особливо яскраво цей процес проявився під час заходів, присвячених 80-м роковинам початку масових розстрілів євреїв Дніпра. Їхній масштаб та участь представників усіх основних релігійних конфесій міста стали свідченням того, який величезний шлях було пройдено від радянського замовчування єврейської трагедії до відкритого суспільного визнання її історичного значення. Саме цю послідовність – від знеособлених радянських пам’ятників через зусилля єврейських активістів до сучасних меморіальних комплексів і загальноміських церемоній пам’яті – і дозволяє побачити виставка «Пам’ять. Пам’ятники. Люди».
Також значення цієї експозиції полягає в тому, що вона розповідає не лише про пам’ятники як матеріальні свідчення історії, а передусім про людей, які стояли за їх створенням, збереженням і переосмисленням. Адже історична пам’ять не існує сама собою, вона потребує зусиль тих, хто готовий захищати правду про минуле, передавати її наступним поколінням і не допускати забуття. Саме тому виставка, відкрита в день чотирнадцятиріччя Єврейського Музею Дніпра, стала не лише розповіддю про історію увічнення Голокосту, а й своєрідним свідченням найважливішої місії самого Музею та всієї Єврейської громади Дніпра.
Завершенням серії заходів, присвячених чотирнадцятиріччю Музею, став розіграш пам’ятних подарунків, серед яких особливе місце посідав поштовий маркований аркуш «Голокост у Дніпрі. 85-ті роковини початку трагедії», створений спільними зусиллями Єврейського Музею Дніпра та «Укрпошти» до 85-х роковин початку масових розстрілів євреїв міста. Цей унікальний філателістичний випуск став ще однією формою збереження історичної пам’яті, що об’єднала музейну роботу та сучасну культуру суспільного увічнення трагічних сторінок минулого.
Виставка «Пам’ять. Пам’ятники. Люди» буде відкрита для відвідувачів Єврейського Музею Дніпра до 15 листопада, надаючи всім охочим можливість ознайомитися з історією того, як пам’ять про Голокост у Дніпрі подолала десятиліття замовчування та стала найважливішою частиною історичної спадщини міста та його єврейської громади.
