Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні», відмічаючи Міжнародний день цирку, нагадав про єврейську складову в цирку у Дніпрі, яка пов’язана не тільки з видатним архітектором Павлом Нірінбергом, який створив не тільки будівлю сучасного цирку, яка є однім зі символів міста, та і цілу низку інших знакових для міста Дніпра об’єктів.
Заступник директора Музею, доктор Єгор Врадій розповів про єврейський вплив на місцевий цирк ще з ХІХ століття: «Циркова традиція сягала попереднього ХІХ ст., а її топографічна локація не була пов’язана із сучасним розташуванням будівлі на Січеславській Набережній.
На межі 1830–1840-х рр. у районі перехрестя сучасних проспекту Дмитра Яворницького та вулиці Юліуша Словацького відбувалися масштабні будівничі зміни. На площі, де зараз розташована будівля Дніпровського академічного театру опери та балету від кінця 1790-х рр. була розміщена Катеринославська губернська в’язниця, а територія навколо неї носила назву Острозької площі. Наприкінці 1830-х рр. застаріла будівля в’язниці вже не відповідала вимогам часу та була знесена, а нову в’язницю спорудили трохи південніше.
Натомість пустир, який залишився після знесення старої будівлі в’язниці був використаний для спорудження примітивних дерев’яних атракціонів, доступних для представників абсолютно всіх соціальних прошарків. Зміна функціонального призначення терену призвела й до зміни його назви – площа тепер називалася Гойдалковою.
Саме вона стала місцем, яке тодішній Катеринослав надавав для розміщення тимчасових наметів мандрівних циркових труп, які гастролювали в місті. У 1885 р. на запрошення єврейського артиста цирку, а згодом антрепренера, уродженця Італії, Альберта Саломонського (1839–1913) до міста прибула італійська циркова трупа під керівництвом Жижетто Труцці (1865–1925) – представника відомої династії циркових артистів. Саме для її виступів А. Соломонський профінансував спорудження величезного намету-шапіто, який фактично започаткував стаціонарний цирк у місті. Співпраця двох вихідців з Апеннінського півострову, укупі зі зв’язками родини Труцці у світі циркового мистецтва сприяли приїзду до Катеринослава тогочасних циркових зірок. Утім вже на початку ХХ ст. будівля, а точніше, намет катеринославського цирку мав непрезентабельний вигляд, і програвав стаціонарним циркам, заснованим А. Соломонським в інших містах імперії.
У 1911 р. катеринославський цирк змінив місце свого розташування та перебрався в район Озерної площі. Під час облаштування нової циркової арени будівельники намагалися дотриматися усіх стандартів (зокрема розмірів циркового манежу та ін.), прийнятих у європейських і світових цирках. У період Першої світової війни в 1915 р. катеринославський цирк приймав учасників своєрідного чемпіонату з боротьби, головною зіркою якого був видатний спортсмен і цирковий артист, уродженець Полтавщини Іван Піддубний (1871–1949).
Уже в часи більшовицької диктатури будівля цирку неодноразово змінювала своє призначення, а під час Другої світової війни постраждала внаслідок бомбардувань. Попри часткове відновлення, у 1960 р. місто вирішило звести на тому ж місці нову споруду, яка приймала глядачів впритул до 1980 р., коли було урочисто відкрито сучасну будівлю Дніпровського цирку.
P.s. Цікаво, що в 1957 р. на радянські кіноекрани вийшов художній фільм «Борець і клоун» (реж. Костянтин Юдін і Борис Барнет), дія якого розгорталася на початку ХХ ст. в Одеському цирку. Серед персонажів картини реальні історичні постаті, які були пов’язані з історією дніпровського цирку. Головними героями картини є Іван Піддубний і відомий дресирувальник й артист-клоун Анатолій Дуров (1864–1916). Проте, якщо вони викликають у глядача позитивні емоції та співчуття, то Джузеппе Труцці й «німець» Альберт Саломонський мають образи достатньо цинічних ділків від циркового мистецтва».
Повний текст статті з науковим апаратом можна прочитати тут
