Вверх

Добро пожаловать на сайт еврейской общины Днепра

RSS
  • Община выражает соболезнования – ушел Мирон Петровский
Еврейская община Днепра и наш сайт выражают свои искренние соболезнования известному историку, профессору Йоханану Петровскому-Штерну, в связи с безвременной кончиной его отца, выдающегося литературоведа, Мирона Семеновича Петровского.

В некрологе, опубликованном «Радио Свобода», говорится: «Мирон Семенович Петровский родился в Одессе, с ранних лет жил в Киеве. В 1957-м окончил Киевский университет, публиковался в украинских и российских изданиях, в журналах "Новый мир", "Вопросы литературы", "Юность" и других. Выпустил несколько книг о творчестве Корнея Чуковского, Самуила Маршака и Льва Квитко.
Особую известность получил сборник Петровского "Книги нашего детства", полный историко-культурных догадок и выдержавший два издания. Среди других важнейших тем писателя русский романс, судьба и городская метафизика Киева, творчество Михаила Булгакова. В последние годы Петровский был соредактором художественно-публицистического альманаха "Егупец"».

Профессор Кафедры теории та истории искусства Национальной академии изобразительного искусства и архитектуры, культуролог Андрей Пучков, так написал в эссе, посвященном памяти Мирона Петровского:
«На 89 році спочив Мирон Семенович Петровський — високий професіонал, автор книг і статей — нашого дитинства, наших юності і зрілості, — уважний читач, витончений співрозмовник і чудовий письменник.
Упродовж десятиліть на його книгах зростала когорта вдячних читачів і міцний загін літературознавців, словесників і культурологів, не лише українських. Він гідно ніс нелегкий тягар літераторства, постаючи водночас і майстром компаративного методу, і майстром красного письменства.
У книзі про Чуковського Петровський писав, що «мова пульсує і клекоче, всихає в одному місці, фонтанує в іншому, захоплює нові сфери, залишаючи старі, і чи то завдяки зусиллям рятувальників, чи то всупереч їм — живе і розвивається». Це уможливилося насамперед його власним піклуванням про слово.
Персони, які ставали персонажами текстів Мирона Семеновича, набували міфічних рис і водночас звільнялися від них, залишаючись у культурному просторі у всій властивій їм складності і роз’ятреній одержимості творчістю.
Петровський прекрасно володів історико-культурними контекстами, до яких звертався його вічно неспокійний розум дослідника.
Він довіряв спостереженням, які підтверджуються переконливою інтерпретацією фактів, а здатність зазирнути до робочої кімнати тих, про кого складався текст, необхідно визнати унікальним явищем сучасного культурознавства і літературознавства.
Праці Петровського життєствердно вбудовані в ряд кращих гуманітарних творів ХХ століття.
Чутий від нього не раз афоризм про самообслуговування оптимізмом був неспростовною гарантією, що лише в примноженні наукового знання про культуру та літературу людство здатне зберегти культурну пам’ять і власну подобу».

Еврейская община Днепра и наш сайт разделяют скорбь всех знавших Мирона Семеновича и восхищавшихся его работой и выражают глубокие соболезнования его сыну – Йоханану Петровскому-Штерну, его родным и близким.

Барух Даян а-Эмет! Благословен Судья праведный!

Да поднимется душа Мирона Семеновича Петровского в Ган Эден, да причислит ее Вс-вышний к сонму праведных, да укроет под крылами Шехины Своей, и да будет память о нем благословенна.