Одна з найважливіших заповідей свята Суккот – заповідь перебування в «шалаші». У шалаші треба перебувати якомога більше часу, бо він покликаний замінити постійний дім на час свята. У ньому треба їсти й пити, вчити Тору, зустрічатися з друзями, радіти й веселитися, бо Тора називає період Суккоту «часом радості нашої».
Традиція приписує кожному єврею взяти участь у будівництві сукки, більше того, підкреслюється важливість того, щоб сукка була в кожної єврейської родини. Шалаш може бути побудований біля дому і навіть на балконі. Євреї в середньовічних містах, де був великий дефіцит землі всередині міських стін, будували спеціально будинки з плоскими дахами, щоб на них зводити сукку до свята (це можна спостерігати в багатьох європейських містах, наприклад, у центрі Львова, якщо ви бачите будинок із плоским дахом, ви можете бути впевнені – він побудований євреями саме з цією метою).
Як побудувати сукку для своєї родини, ви можете дізнатися з цього невеликого відеоролика.
Також ми пропонуємо вам ознайомитися з коротким оглядом законів сукки.
Заповідь про свято Суккот говорить: «У шалашах живіть сім днів… щоб знали покоління ваші, що в шалашах поселив Я синів Ізраїлю, коли вивів їх з країни єгипетської» («Ваікра», 23:42-43).
Кожен єврей зобов’язаний взяти участь у будівництві сукки (шалаша): заготівлі схаху (гілок для даху), збиванні стін і прикрашанні сукки (цим з особливим задоволенням займаються діти).
Шалаш має стояти під відкритим небом (над схахом не повинно бути ні даху, ні гілок живого дерева). Будувати шалаш на чужій землі можна лише з дозволу її господаря.
Стіни шалаша мають бути міцними й стійкими настільки, щоб вони не рухалися від вітру. Вони повинні стояти на землі (або бути піднятими над нею не більше ніж на 24 см). У сукки мають бути чотири стіни, але якщо це неможливо, достатньо й трьох.
Для схаху використовують рослини та їхні частини: гілки, листя, пруття, лозу. Жива рослина, коріння якої йде в землю, не може слугувати схахом. Найкраще використовувати гілки дерев, стебла бамбука або очерету. Дерев’яні деталі малого поперечного перерізу (рейки, планки) також можуть бути використані як схах. Опорою схаху слугують балки, які також мають відповідати всім вимогам, що пред’являються до схаху.
Схах має бути густим: тіні від нього має бути в шалаші помітно більше, ніж просвітів, крізь які проникають промені сонця. Навіть якщо в загальному підрахунку площа тіні перевищує площу, освітлену сонцем, треба стежити, щоб у схаху не було проріх завширшки понад 24 см.
Звичай ХаБаДу – не прикрашати сукку.
«У шалашах живіть сім днів» – протягом усього свята Суккот слід жити в шалаші, тобто перетворити сукку на свій дім: їсти, пити, вивчати Тору, відпочивати, приймати гостей.
Увесь тиждень свята приміщення шалаша стає ніби вмістилищем заповіді. Тому сюди не можна входити в брудному або вносити забруднене, не можна до закінчення Сімхат Тора використовувати для чогось дошки шалаша, а після свята, коли хижку нарешті розбирають, – не можна наступати на матеріали будівлі або застосовувати їх для негідних цілей.
За законом протягом семи днів забороняється їсти й пити поза шалашем. Це не стосується води, хоча бажано й спрагу втамовувати тільки в шалаші. Трапези першого й другого вечора – це особлива заповідь. Навіть якщо людину спіткало – не дай Б-г! – тяжке нещастя або вона хвора, тим не менш, вона зобов’язана під час перших двох ночей з’їсти хоча б маленький шматок хліба в шалаші. Те саме стосується негоди. Якщо йде сильний дощ, здатний зіпсувати їжу, і немає надії на його швидке припинення, ми не зобов’язані їсти в шалаші й можемо обмежитися шматочком хліба, що замінює трапезу. Проливний дощ в інші (починаючи з третього) дні свята звільняє від обов’язку їсти в шалаші. (Тим не менш, звичай ХаБаДу навіть у дощ їсти в шалаші).
Увечері першого дня, після молитви в синагозі, заходять до шалаша для святкової вечері та вимовляють кідуш над келихом вина. Слідом за цим говорять благословення «Лейшейв Басуко»:
Борух Ато А-дой-ной Е-лой-ейну Мелех Оойлом Ашер Кідшону Беміцвойсов Вцівону Лейшейв Басуко.
Благословенний Ти, Б-г, Всесильний наш, Владика всесвіту, який освятив нас Своїми заповідями і вказав нам перебувати в шалаші.
Потім омивають руки й вимовляють благословення над хлібом. Увесь рік за традицією перший шматочок хліба вмочують у сіль. У Суккот, як і на Рош а-Шана, його вмочують у мед. Щоразу, коли ми їмо в шалаші, слідом за благословенням «Амойці» (на хліб) або «Мезойнойс» (на торт чи печиво) слід додавати благословення «Лейшейв Басуко». Але його не вимовляють восьмого дня – у Шміні-Ацерет.
Звичай ХаБаДу – не спати в сукці. Докладніше про його обґрунтування можна прочитати тут, а в веселому викладі, але вельми докладному – тут.
Заповідь «сукка» не поширюється на жінок, і вони не зобов’язані їсти в шалаші. Але жінки, які побажали виконати цю заповідь нарівні з чоловіками, мають на це право і вимовляють ті самі благословення.
Хворий, а також той, хто за ним доглядає (весь час, поки він зайнятий допомогою йому), вільні від виконання заповіді жити в шалаші.
