Напередодні настання Рош а-Шана наш сайт представляє увазі своїх читачів короткий путівник цим святом.
У день Рош а-Шана – єврейський Новий рік (1–2 Тішрей, у 2026 році припадає на 11–13 вересня) – проголошується царство Б-га над усім світом. Цього дня було створено прародителя людства – Адама. І того ж дня він порушив дану йому Б-гом заборону і був засуджений на вигнання з Едену. Це був перший Рош а-Шана, і тоді відбувся перший суд над людиною. Відтоді щороку цього дня чинить Всевишній суд над людством, визначаючи, що має статися з людьми та народами в наступному році.
Напередодні першого дня Рош а-Шана прийнято запалювати святкові свічки до заходу сонця (цього року перший день припадає на Шабат). При цьому вимовляють такі благословення:
Борух Ато Адой-ной Елой-ейну Мелех Оойлом Ашер Кідешону Беміцвойсов Вецівону Леадлік Нейр Шель Шабос Вешель Йойм Азікоройн.
Борух Ато Адой-ной Елой-ейну Мелех Оойлом Шеехейону Векіймону Веігіону Лізман Азе.
Після молитви «Маарів» увечері в Рош а-Шана (тобто ввечері 11 вересня 2026 року) прийнято вітати одне одного: «Лешана това тікатеву ве-техатем» (жінці кажуть: «Лешана това тікатві ве-техатмі»), що означає «Хай будеш ти записаний на добрий рік, і запис цей хай буде скріплений печаткою!»
Під час першої (вечірньої) трапези Рош а-Шана дотримуються низки звичаїв, що символізують бажання удостоїтися доброго нового року. Після благословення над хлібом перший шматок хали вмочують не в сіль, як зазвичай, а в мед. Потім беруть часточку солодкого яблука, вмочують її в мед, вимовляють благословення «…творець плоду дерева», а потім кажуть: «Хай буде воля Твоя на те, щоб новий рік був добрим і солодким!» Так чинять навіть тоді, коли на столі є фрукти, якими славиться земля Ізраїлю (наприклад, фініки, гранати), хоча зазвичай у такому випадку саме над ними, а не над яблуком, слід було б вимовити благословення. Крім того, під час трапези багато хто їсть баранячу голову – на згадку про ягня, принесене в жертву замість Іцхака, або голову риби – щоб у наступному році «бути головою, а не хвостом»; гранат – «щоб заслуг наших стало багато, як зернят у гранаті»; страви з моркви, буряка та інших овочів, назви яких на їдиші, івриті або арамейській асоціюються з добрими побажаннями. Їдять рибу – щоб ми «розмножувалися, як риби в морі». Благословення вимовляють лише над яблуком у меду. У деяких громадах кожній страві супроводжує відповідне побажання, яке вимовляють уголос. Щоб не зіткнутися з поганими прикметами в Рош а-Шана, у першу трапезу свята не їдять кисле, гірке, гостре, а також не їдять горіхи (гіматрия – числове значення – букв цього слова дорівнює гіматриї слова хет (гріх)).
У Рош а-Шана Всевишній судить увесь світ і визначає долю кожної людини на наступний рік. Як говорить Талмуд (Мішна, трактат «Рош а-Шана», 1:2), цього дня всі без винятку люди проходять перед Творцем, «наче вівці перед пастухом, коли той перераховує свою отару». Вчинки кожної людини ретельно аналізуються, і їй виноситься відповідний вирок.
Тому Рош а-Шана – це не свято у звичайному розумінні слова. Смачні страви та ошатний одяг виражають не веселощі, а надію на милосердя Б-га, який любить і жаліє Своїх дітей і бажає їхнього виправдання на суді. Водночас Рош а-Шана відрізняється особливою атмосферою серйозності та тривоги. Тому в ці дні не слід розважатися, гуляти, не рекомендується спати вдень, і навіть вночі бажано спати менше звичайного. Прийнято утримуватися від подружньої близькості в обидві ночі Рош а-Шана. Треба якомога більше часу приділити молитві, вивченню Тори та читанню псалмів. У Рош а-Шана не курять, хоча це і не заборонено законом.
Найважливіша заповідь цього свята – слухати, як сурмлять у шофар, що символізує коронацію Всевишнього як Владики всесвіту. Крім того, голос шофара, схожий на плач дитини, символізує крик нашої душі, що виходить із глибини серця, звернений до небесного Отця.
До того, як засурмлять у шофар, не їдять і не п’ють (якщо це не зашкодить здоров’ю). Слухати звуки шофара прийнято стоячи.
Перед тим, як сурмити в шофар, той, кому надано цю честь, вимовляє два благословення: «…наказавший нам слухати звук шофара» та Шеехеяну. Ці благословення він вимовляє за всіх, хто його чує, а присутні відповідають на них: «Амен!» Згідно зі звичаєм, біля того, хто сурмить у шофар, стоїть інша людина і мовчки показує йому за сидуром або махзором, який вид звуків має прозвучати. Між виголошенням благословень і до останньої серії трубних звуків під час повторення хазаном молитви Мусаф заборонено говорити що-небудь, що не стосується молитви або виконання заповіді про шофар. У другий день Рош а-Шана тому, хто сурмить у шофар, слід одягти новий костюм або сорочку, щоб можна було вимовити Шеехеяну. Але якщо такої можливості немає, він все одно вимовляє це благословення.
У Рош а-Шана прийнято приводити дітей до синагоги слухати шофар і привчати їх поводитися відповідним чином. Зовсім маленьких дітей матері повинні тримати біля себе, оскільки, в принципі, жінки звільнені від виконання заповіді слухати шофар, і якщо дитина завадить матері зосередитися, це не вважатиметься порушенням заповіді. Під час молитви Мусаф сурмлять сто разів, не більше. Той, хто вже прослухав, як сурмлять у шофар, або сурмив сам, має право протягом дня сурмити для тих, хто ще не виконав цю заповідь. Бажано, щоб благословення перед цим вимовив один зі слухачів.
Оскільки перший день Рош а-Шана припадає на Шабат, то в шофар сурмлять лише в другий день.
У перший день Рош а-Шана (а якщо він припадає на суботу, то в другий, як і цього року) після полудня і до настання вечора прийнято здійснювати обряд Ташлих, суть якого в читанні молитов, що закликають до «тринадцяти категорій Милосердя», і в символічному «витрушуванні» гріхів. Обряд проводиться біля води, згідно з Каббалою, що символізує милосердя, бажано біля водойми, де водиться риба, що символізує плодючість, життєву силу, а також «Всевидюче Око».
Другий день Рош а-Шана відрізняється від других днів інших свят тим, що він у всіх відношеннях вважається рівним першому дню (на відміну від інших «других днів» він встановлений не через сумнів у точній даті). Більше того, у Талмуді сказано, що обидва дні Рош а-Шана – це «один довгий день». Тому існує сумнів, чи треба перед настанням другого дня Рош а-Шана вимовляти благословення Шеехеяну. Щоб позбутися цього сумніву, прийнято спеціально створювати якийсь привід, щоб вимовити його. Так, жінка, яка запалює свічки, повинна одягти нову сукню або покласти на стіл перед собою плід нового врожаю. Тим самим вона створює привід для виголошення Шеехеяну, і це благословення стосуватиметься також запалювання свічок. Однак якщо такого приводу немає можливості створити, Шеехеяну все одно вимовляють. Новий плід, над яким вимовили це благословення, з’їдають одразу після кідушу, перед омиванням рук для трапези.
У другий день Рош а-Шана свічки запалюють з настанням ночі, після появи зірок, перед самим кідушем.
«Рош а-Шана» дослівно означає «голова року». Це, зокрема, натякає на те, що так само, як функції всього тіла залежать від голови, від поведінки людини в Рош а-Шана залежить, яким буде для неї наступний рік.
