Починаючи з першої суботи після завершення свята Песах, у синагогах розпочинають вивчення трактату «Піркей Авот» («Повчання отців»). Трактат вивчають щосуботи, після полуденної молитви Мінха.
Ось що пишуть з приводу цієї традиції єврейські ресурси: «Згідно з давньою традицією, по суботах між святами Песах і Шавуот вивчають трактат Мішни «Піркей Авот» («Повчання отців»). Цей трактат присвячений питанням етики та психології людини. На відміну від інших трактатів Мішни, трактат «Авот» не містить практичних вказівок, а встановлює моральні норми та правила поведінки, прославляє високі душевні якості.
У ньому зібрано висловлювання найвеличніших наших наставників – «Авот олам» – «Отців світу». Звідси й назва трактату – «Авот». Деякі додають, що принципи, викладені в цьому трактаті – отці будь-якої мудрості та чеснот, які вказують шлях усім, хто прагне моральної досконалості.
Наприкінці свого коментаря до цього трактату Раші пише: «Він називається «Авот», тому що в ньому розташовані по порядку висловлювання перших наших наставників та отців учення, які передавали його одне одному від Моше до Єошуа та старійшин, аж до мужів Великого Собору, Шамая та Гілеля, раббана Йоханана, сина Заккая, та його учнів. І зроблено це для того, щоб повідомити нам, наскільки мудрими були їхні діяння, розповісти про те, як застерігали вони своїх сучасників і наставляли їх на вірний шлях, і що так само кожному мудрецеві слід, подібно до перших, застерігати своїх сучасників і спрямовувати їх на вірний шлях».
У цьому трактаті викладено найвищі принципи, і ми, вивчаючи їх, мимоволі ставимо собі запитання: «Невже ми здатні піднятися до рівня, на якому можливе виконання всіх цих високих правил? А якщо ні – для чого ми їх вивчаємо?». З іншого боку, у «Піркей Авот» згадано численні правила, які не виконують лише закоренілі лиходії та злочинці, якими, безумовно, аж ніяк не є більшість євреїв. Тому будь-яка порядній людина не може не запитати себе: «Що нового повідомляють нам ці очевидні правила? Для чого ми повинні їх вивчати? Хіба ми і так їх не виконуємо?». Відповідь на ці запитання ми знаходимо в Мішні з Трактату Сангедрин, яка є епіграфом усіх глав «Піркей Авот»: «У кожного єврея є частка в майбутньому світі». Тому ж кожна глава «Повчань отців» завершується словами: «Всевишній хотів учинити благодіяння Ізраїлю. Тому Він дав йому Тору і заповіді».
У кожного єврея є частка в майбутньому світі, з якою він кровно і нерозривно пов’язаний. Тому жоден із нас не може сказати: «Високі проблеми – вищі за моє розуміння. Вони призначені для мудреців і святих, а не для простих смертних». Це не так. Кожен із нас безпосередньо пов’язаний з ними – так само, як пов’язаний з Небесним світом.
Так само не повинні ми й нехтувати словами мудреців, які стверджують, здавалося б, прості речі, розповідають про закони, які ми й без того виконуємо. У Торі є чимало законів, які ми, найімовірніше, запровадили б самі, навіть якби вона не дала нам їх. Однак Всевишній учинив нам найбільше благодіяння, давши їх нам як заповіді, так що виконання їх визначено Торою як Його вказівка. Адже завдяки цьому ми чинимо так, як велить нам серце, і отримуємо за це нагороду від Всевишнього! Так само той, хто вивчає, здавалося б, прості слова наших мудреців, отримує за це безцінну нагороду, бо це невід’ємна частина вивчення Тори, даної нам на горі Синай.
Спочатку в трактаті було п’ять глав. Шоста була приєднана пізніше, через звичай вивчати «Авот» по суботах; главу, яка називається «Цінність Тори», внесли, щоб читати її в суботу перед святом Шавуот – святом дарування Тори. Ця субота – шоста (й остання) між святами Песах і Шавуот. Звичай згадується ще в молитвеннику р. Амрама-гаона, складеному понад тисячу сто років тому. Там сказано: «У нашій талмудичній школі, у Вавилоні, прийнято після молитви «Мінха» в суботу вивчати «Авот» і главу «Цінність Тори»».
