Після бурхливих і святих днів місяця Тішрей приходить Рош Ходеш Хешван – час, коли душа єврейського народу ніби робить вдих. Це новомісяччя відзначає перехід від духовного піку свят до буднів, у яких потрібно не менше святості. У місяці мархешван немає жодного свята, заповіданого нам Торою. Рош Ходеш Хешван святкується два дні – перший день припадає на 30 Тішрея, а другий на 1 Хешвана. Цей звичай пов’язаний із тим, що Тішрей – повний місяць (30 днів).
Мудреці вчили, що молитву Мусаф у Рош Ходеш Хешван читають лише з молитовника, а не напам’ять.
«Уривки з Тори не читають напам’ять» (Галаха).
Чому саме Хешван?
Тому що Мусаф цього дня читається після двомісячної перерви – адже в Рош а-Шана новомісяччя не згадується. Тому євреї бояться помилитися навіть в одному слові священного тексту.
«Слова Тори мають бути свіжими в устах твоїх щодня» (Талмуд, трактат Ерувін 54а).
Хешван – восьмий місяць за ліком від Нісана і другий від Тішрея.
У Танасі він названий Бул:
«В одинадцятий рік, у місяці Бул – це восьмий місяць – він завершив будівництво Храму» (Мелахім I, 6:38).
Слово Бул означає «в’янення» – трава засихає, і худобу починають годувати сіном.
За іншим тлумаченням, воно пов’язане зі словом Явул – урожай, адже в Хешвані починається сівба.
А ще – зі словом Мабул (Потоп): саме цього місяця почалися дощі Потопу, що затопили землю за часів Ноаха.
У Мідраші сказано:
«Оскільки Потоп почався в місяці Хешван, він і залишиться дощовим навіки».
У єврейській традиції вважається, що Всесвітній потоп почався в місяць хешван (або мархешван), 17-го дня, а закінчився 27-го дня того самого місяця, рік потому. Тому місяць і отримав назву «Мархешван», що означає «гіркий хешван», оскільки цей період пов’язаний із карою за гріхи та з горем через лиха, що спіткали Ізраїль.
Чому Хешван зовуть «Мархешван»?
Після повернення з Вавилону євреї стали називати цей місяць Мархешван.
Слово «мар» означає «гіркота» – адже цього місяця немає жодного свята.
Мідраш наводить ще одне пояснення: «Гіркота Хешвана буде обернена на радість – у майбутньому Всевишній дасть йому свято» (Ялкут Шимоні).
Місяць Хешван зберігає в собі біль:
• Цього місяця почався Потоп.
• У Мархешвані Єровам запровадив ідолопоклонство.
• У Мархешвані вавилоняни вбили синів царя Цідкіягу.
Але в кожній із цих подій – натяк на очищення, на повернення до Б-га. Адже з дощів народжується життя.
Саме в місяці Хешван Цар Шломо завершив будівництво Храму.
Але освячення відбулося лише через рік – у Тішрей.
Хешван залишився без свята, але не назавжди:
«У майбутньому Всевишній доповнить місяцю Мархешван його частку – свято буде встановлено саме в ньому» (Мідраш).
Сузір’я Мархешвана відповідає Скорпіону.
Як скорпіон не може жити без вологи, так і земля Ізраїлю цього місяця прагне дощу.
7 Мархешвана починають молитися про дощ:
«Дай дощ для благословення, а не для прокляття, для життя, а не для смерті, для ситості, а не для голоду» (Молитва Гешем).
11 мархешвана – День смерті праматері Рахель
«– Гей, гей, швидше покличте повитуху! Дружина Яакова, Рахель, народжує другу дитину!
– Поспішайте, Рахелі все гірше й гірше, вона вмирає! Що ж робити?! Горе нам, горе!»
…Врятувати Рахель не змогли. Праотець Яаков був невтішний. Адже він любив свою дружину і знав, що не зможе навіть бути похованим поряд із коханою! Але кажуть, що Рахель і після смерті продовжує молитися за нас із вами. Вона просить, щоб усі євреї були цілі та неушкоджені й повернулися до Землі Ізраїлю. Пророк Ірмеягу був упевнений, що Всевишній прислухається до кожного її слова:
Ко амар А-донай міні колех мі-бехі ве-ейнаїх мі-діма кі еш сахар лі-феулатех неум А-донай ве-шаву ме-ерец ойев.
«Так сказав Господь: утримай голос твій від ридання і очі твої від сліз, бо є відплата за труд твій, – сказав Господь, – повернуться вони з ворожої країни» (Ірмеягу, 31:15).
20 Хешвана – День народження рабі Шалома-Довбера (Ребе Рашаба)
У 5621 (1860) році, який Цемах Цедек назвав Кітра («корона»). Рабі Шалом-Довбер був названий на честь Мітелер Ребе (рабі Довбера) і на честь батька Цемах Цедека (рабі Шалома-Шахни).
Ребе РАШАБ народився другого дня тижня, 20 Мар-Хешвана 5621 року в Любавичах.
Коли хлопчику виповнилося три роки, під час першої стрижки дідусь Цемах-Цедек призначив його бути Ребе, сказавши при цьому: «Учитель наш Баал-Шем-Тов вручив своєму учневі раву Магіду духовний глечик олії для того, щоб той помазав Альтер Ребе на правління в поколіннях його. Цією силою був помазаний тесть мій, Мітелер Ребе, а я цією помазав тебе [Ребе МААРАШа], а тепер – цю дитину».
Після смерті свого батька (Ребе МААРАШа) рабі Шолом-Довбер відмовлявся стати Ребе. Це зайняло 11 років, поки він офіційно не прийняв кермо управління хасидами ХАБАДу в Рош а-Шана 5654 року. Того дня він почав молитися на постійному місці свого батька і став приймати хасидів на аудієнції.
Ребе РАШАБ створив єшиву «Томхей Тмімім». Він оголосив про це на зборах у Любавичах, де були присутні п’ятдесят рабинів і меценатів, і зізнався, що протягом десяти років простирався на могилах своїх предків для того, щоб реалізувати цей план. Нововведення єшиви було в тому, що в ній вивчали хасидизм на такому самому рівні, як і Талмуд.
Ребе РАШАБ дбав не лише про своїх хасидів, а й про євреїв в інших країнах. Він відправив туди своїх посланців, щоб впровадити в людей дух Тори та заповідей.
Трактати з хасидизму Ребе РАШАБа були особливої глибини з численними метафорами та прикладами. Його знамениті «Продовження» стали основою вивчення хасидизму в єшивах, а сам він отримав назву «РАМБАМ хасидизму».
Підсумок
Місяць Хешван вчить нас бачити святість у простоті. Після сяйва Тішрея настає тиша – але саме вона дозволяє Торі проникнути в серце.
Нехай цей Хешван стане часом дощу благословень, духовного оновлення та тихого, глибокого зв’язку з Творцем.
