Останній, п’ятий день Холь а-Моед Суккот має особливу назву та особливе значення – Гошана Раба. Єврейська традиція навіть порівнює його з Йом Кіпуром.
Єврейська традиція надає цьому дню особливого сенсу. Він вважається останнім із «Страшних днів» – днем, коли на небесах остаточно затверджується вирок кожному з нас (тому прийнято в цей день висловлювати таке побажання своїм рідним і друзям: «Доброго рішення!» або, на ідиші, а гут квітл!).
Яке відношення Гошана Раба має до «Страшних днів»? Наші мудреці повідомляють передання про те, що цей день – подарунок, який Вс-вишній подарував нашому праотцю Аврааму, сказавши: «Я – єдиний, і ти – єдиний. Я дарую тобі особливий день, у який будуть искупатися гріхи всіх твоїх нащадків. Якщо вони домоляться їх искуплення в Рош га-Шана – що може бути краще! Якщо ж ні – є ще Йом Кіпур. Якщо ж і в Йом Кіпур вони не искуплять свої гріхи – Я дарую вам ще день, Гошана Раба!»
Виникає нове питання: який зв’язок існує між цим днем і Авраамом? Але справа в тому, що Авраам належав до 21-го покоління від Адама: десять поколінь – від Адама до Ноаха, і ще 10 – від Ноаха до Авраама. Лише Авраам, у 21-му поколінні від Адама, пізнав свого Творця, почав боротися з ідолопоклонством і поширювати по світу віру в єдиного Б-га. На честь Авраама 21-й день місяця тішрей, Гошана Раба, даруваний його нащадкам як остання можливість у новому році искупити свої минулі гріхи і відкрити нову сторінку в житті.
«Кіцур Шулхан Арух» повідомляє: «У ніч перед цим днем прийнято не спати і займатися вивченням Тори (як і що вивчають – надруковано в Махзорах), оскільки у дні свята Вс-вишній видає постанову про кількість дощів, які випадуть у цьому році, і від цього залежить саме життя людей; день же Гошана Раба – це останній день свята, від якого залежить вирок».
Найбільш видима відмінність, що виділяє цей день з-поміж усіх днів року – це хібут аарава, биття об землю пучками вербових пагонів. Звичайно, кожен повинен підняти в цей день спеціально для цього призначені вербові гілки, на додаток до вербових гілок, що входять до складу «чотирьох видів рослин». Звичай хібут аарава введений останніми з пророків – Хагаєм, Зхар’єю та Малахі. Оскільки про цей звичай не згадується в П’ятикнижжі, ми не промовляємо жодного благословення.
«Кіцур Шулхан Арух» так розповідає про це: «Не слід піднімати ці вербові гілки разом з лулавом. Роблять же так: коли доходять до уривку «Відкликнись вірним…», кладуть лулав і етрог і беруть ці вербові гілки, оскільки саме тут починають молитися про воду. Після завершення Гошанот похитують цими вербовими гілками, а потім б’ють ними об землю п’ять разів, і цього достатньо, навіть якщо листя не обпало. Після того як побили гілками об землю, не слід залишати гілки на землі, щоб не ганьбити те, що було призначене для заповіді. І добре було б сховати їх аж до Песаху, а тоді кинути їх у вогонь, на якому будуть пекти мацу, щоб виконати правило: річ, за допомогою якої була виконана одна заповідь, слід використовувати для виконання іншої заповіді».
У цей день «біму» обходять не один раз, як у попередні дні Холь а-Моед, а сім разів, співаючи молитви «Гошана». У Храмі в цей день теж обходили жертовник сім разів – у цьому брав участь увесь народ, що приходив до Храму, тримаючи в руках «арбаа мінім».
У цей день до святкового веселоща домішується настрій «Страшних днів». У ніч на Гошана Раба прийнято збиратися в синагогах і читати особливі молитви, які називаються «Тікун лейль Гошана Раба». Читають всю книгу Дварім і всю книгу Тегілім.
Коли відчиняють «арон кодеш», вся громада перераховує «13 образів Б-жого милосердя» і прочитує молитву «Володарю світу» – як у «Страшні дні». Відлуння «Страшних днів» звучить також, коли хазан бере у руки сувій Тори: він проголошує: «Єдиний Б-г наш, великий Володар наш, свято й грозно ім’я Його!»
І «Мусаф» у цей день має особливість, що відрізняє його від решти днів Холь а-Моед: у «Кідуші» кажуть: «Короною увінчають Тебе, Г-споди…» – як у суботи та свята.
