11 Хешвана (цього року – 2 листопада) – день смерті праматері Рахель. У книзі «Берейшит» Рахель представлена як «одна з праматерів єврейського народу». Але в єврейській традиції саме вона – друга дружина прабатька Яакова, стала символом матері, причому специфічним символом єврейської матері, що сумує про долю свого народу – синів Ізраїлю: «Рахель плаче про дітей своїх і не може втішитися» (Ірмеягу, 31:15).
Мідраш розповідає, що з усіх прабатьків і праматерів саме Рахель змогла пом’якшити гнів Вс-вишнього на Ізраїль. Перші відомості про місце поховання праматері Рахель наводяться в Торі (Книга «Берейшит» 35:19): «І померла Рахель. І похована вона була на шляху (з Бейт-Еля) в Ефрату, він же Бейт-Лехем». Могила Рахель згадується також у книзі Шмуеля I (10:2), де сказано, що Рахель була похована на кордоні наділу коліна Веніаміна. Знаходиться вона на північ від Бейт-Лехему, у кількох сотнях метрів від південної частини сучасного Єрусалиму. Протягом багатьох століть є місцем паломництва євреїв, і щоразу, коли єврейський народ у біді, пробуджується її милосердя, і воно пробуджує милосердя Вс-вишнього. Рахель молить Небеса про порятунок своїх синів з тих пір, коли вони вперше пройшли у вигнання повз її могилу, і не перестане благати, поки не збудиться давнє пророцтво Ірмеягу про повне повернення синів Ізраїлю, розсіяних по всьому світу, до своєї країни.
Навколо могили збудовано кам’яну будівлю, куди в усі часи приходили молитися її нащадки. Тут вони – спіймані власним горем або в годину загального лиха – виливали душу перед Вс-вишнім, намагаючись пробудити Його милосердя нагадуванням про заслуги Рахель. Особливо багато людей збирається біля її могили 11 Хешвана – в річницю її смерті.
У 1839 році гробницю Рахель відвідав відомий єврейський меценат Мойше Монтефіоре та його дружина. Вони вирішили виділити гроші на ремонт та розширення старої будівлі. Дозвіл на будівництво було отримано у турецького султана. До приміщення XVII століття було додано кімнату, право користування якою було розподілено за годинами між євреями та мусульманами. Приміщення, збудоване Монтефіоре, збереглося до наших днів.
На початку XXI століття будівлю було обнесено високим бетонним парканом, необхідним для безпеки відвідувачів та їх захисту від вороже налаштованих арабських мешканців прилеглих територій. Усередині будівлі діє синагога, де щодня проходять молитви, та колель, у якому цілодобово ведеться вивчення Тори.
