Сьогодні, 13 нісана, настає 159-та річниця з дня відходу душі Третього Любавицького Ребе – Ребе Менахема-Мендла Шнеєрсона, відомого також як Ребе Цемах-Цедек.
Протягом понад тридцяти восьми років Ребе Цемах-Цедек очолював Любавицький рух після свого дядька, Ребе Дов-Бера, Другого Любавицького Ребе. Він вів рішучу боротьбу проти утисків євреїв царською владою за часів Миколи I, а також проти асиміляційного руху «просвітителів» за правління Олександра II.
Пропонуємо розповідь про останні години його земного життя:
«Рабі Менахем-Мендл Шнеєрсон (Цемах-Цедек) був третім очільником Любавицького руху.
У місяці кіслев 5620 року він тяжко захворів, і ця хвороба тривала понад шість років, аж до його відходу з цього світу. Останні пів року йому було дуже важко говорити, проте навіть у цей період хасиди спостерігали численні чудеса.
Цемах-Цедек відмовлявся приймати відвідувачів з матеріальними проханнями, кажучи: «Я не бачу тіла – я бачу лише світло душі, тому не можу відповідати на питання, пов’язані з матеріальним».
За кілька днів до свого відходу Ребе дуже ослаб. Запросили лікаря з Любавичів, який заявив, що не бачить нічого особливого.
Наступного дня стан Ребе ще погіршився. Цілий день хасиди читали Тегілім, і навіть додали йому ім’я – Меїр.
До вечора повідомили, що стан Ребе покращився, але невдовзі стало зрозуміло, що надії немає. Ліжко Ребе стояло посеред кімнати, довкола зібралися люди зі свічками в руках. Цемах-Цедек лежав нерухомо, тільки поглядом проводжав присутніх. О першій годині ночі його душа зійшла у Вищі Світи.
Дорогою на кладовище ніхто не плакав. І з боку могло здатися, що йде весільна хода».
Ребе Цемах-Цедек став першим Любавицьким Ребе, могила якого розташована в Любавичах. Згодом там був похований і Четвертий Ребе ХаБаД – Рабі Шмуель, відомий як Маараш.
