Традиційно, у третій четвер травня відзначається Міжнародний день вишиванки. Цього року він припадає саме на сьогодні – 15 травня.
В Україні цього дня заведено приходити на роботу як у традиційних лляних вишитих вручну сорочках і сукнях, так і в модернізованому одязі – футболках, тенісках тощо з машинною вишивкою. Останнім часом популярності набули й символічні вишиванки – так звані принти. Головне – щоб в одязі чітко відчувалася українська ідентичність і зв’язок з українською культурою у найширшому розумінні.
День вишиванки не має офіційного статусу, він свідомо залишається громадянським святом, що об’єднує людей різного етнічного походження чи релігійної належності, які бажають засвідчити свою належність до української політичної нації або солідарність з нею. Експерти підкреслюють: «Свято вишиванки сприяє консолідації різноетнічного й полірелігійного населення України в межах української нації».
День вишиванки – свято доволі молоде, але вже з власною історією. Ідею акції «День вишиванки» у 2006 році запропонувала Леся Воронюк, студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Натхненням стала вишиванка одного зі студентів-одногрупників, який регулярно носив її на заняття – як і багато інших студентів. Леся запропонувала обрати один день, коли всі одягнуть вишиванки. Спершу долучилися кількадесят студентів і викладачів, згодом — інші факультети, бібліотекарі, а вже у 2010 році — вчителі, працівники дитсадків, держслужбовці, мер Чернівців, викладачі та навіть таксисти. З часом ініціатива набула всеукраїнського масштабу, до неї приєдналася українська діаспора і друзі України в усьому світі.
