Заповідь «Нетілат-лулав» виконують стоячи. Беруть лулав (тут і далі ми будемо називати так усі три рослини: лулав, араву і гадас, зв’язані разом) у праву руку – так, щоб сде́ра (та сторона, на якій видно стовбур) була звернена до того, хто виконує заповідь, а етрог – у ліву, і вимовляють благословення «який повелів нам здійснювати нетілат-лулав»:
Барух ата адо-най ело-ейну мелех аолам ашер кідешану беміцвотав вецівану аль нетілат лулав.
Потім етрог приєднують до лулава таким чином, щоб верхня третина етрога торкалася нижньої частини лулава. Першого дня свята, коли заповідь нетілат-лулав виконують уперше, після цього благословення вимовляють «шеехеяну»:
Барух ата адо-най ело-ейну мелех аолам шеехейану векійману веігіяну лізман азе.
Сам «Нетілат-лулав» являє собою складну серію рухів: лулав беруть у праву руку, стають обличчям на схід і, тримаючи його біля серця, вимовляють благословення. Потім беруть лівою рукою етрог, приєднують його, тримаючи плодоніжкою вниз, до нижньої частини лулава. Потім слід витягнути руки в напрямку південного сходу, притиснути їх до грудей біля серця і повторити ці рухи тричі. Потім роблять те саме, витягуючи руки в північно-східному напрямку, у східному, потім піднімають руки, повертають їх до серця, потім опускають і повертають до серця, потім витягують у південно-західному напрямку і, нарешті, – у напрямку заходу. Кожен зворотно-поступальний рух (в одному з шести напрямків) повторюють тричі.
Сенс заповіді «про чотири рослини» тлумачать по-різному. Перш за все, виникає питання – чому з усього рослинного світу обрано саме ці чотири види? Одна з відповідей – тому що кожен із них не схожий на всі інші: «плід величного дерева», тобто етрог, має прекрасний запах і смак; «пагін фінікової пальми», лулав – беруть від дерева, плоди якого солодкі, але не пахнуть; «гілка дерева густолистого», гадас (мирт) – прекрасно пахне, але неїстівний; «гілка річкової верби», арава – неїстівна і не має запаху.
Звідси виводиться, що кожна з цих рослин символізує собою певну категорію євреїв: є такі, що мають одразу дві переваги – і аромат Тори, і смак до виконання заповідей, вони уподібнені етрогу; є такі, що трохи вчили Тору і мають досить скромні пізнання в ній, але зате відрізняються старанним виконанням заповідей – вони подібні до лулава; інші, навпаки, прекрасно вчать Тори інших, але самі не виконують її заповідей – їх символізує гадас; і, нарешті, є євреї, уподібнені річковій вербі: і Тори вони не вчать, і заповідей не виконують… Але що робить Всевишній? «Не можна ж їх відкинути! Хай будуть вони зв’язані в єдину в’язку і доповнять одне одного, спокутувавши свої гріхи». Ось тому-то ми повинні зв’язати ці чотири види різних у всьому рослин разом, щоб тим самим продемонструвати світогляд іудаїзму: прагнення виховати всі ці чотири типи євреїв на основі Тори і заповідей і подарувати їм відчуття єдності та взаємності у стосунках особистості із суспільством. І так ми молимося в «Грізні дні»: «…і стануть єдиною в’язкою, щоб виконувати Твою волю від усього серця». А в Талмуді, в трактаті Сангедрін сказано: «Усі євреї відповідальні одне за одного».
