Высшие иерархи УГКЦ и члены комитета увековечивания памяти Омельяна Ковча, в рамках своего визита в Днепр для вручения награды Омельяна Ковча в ходе Шестой торжественной церемонии, посетили Еврейский Музей Днепра.
Визит представителей УГКЦ и Комитета в Еврейский музей Днепра состоял из двух частей – утром, перед церемонией награждения, музей посетили члены Комитета: Секретарь Синода Епископов УГКЦ Епископ Богдан (Дзюрах), Иван Васюник, Стефан Батрух, Владимир Сергейчук, а также активисты и волонтеры, а вечером, после проведения церемонии награждения, которая прошла в актовом зале областной больницы им. Мечникова, и связанных с нею мероприятий, аналогичная экскурсия по музею «Память еврейского народа и Холокост в Украине» была проведена для Предстоятеля УГКЦ, Верховного архиепископа Святослава (Шевчука) и сопровождающих его лиц.
В обоих случаях краткую экскурсию для них провел директор Музея и института «Ткума» доктор Игорь Щупак, особенно обративший внимание гостей на то, как в экспозиции освещается многогранность украино-еврейских взаимоотношений в разные периоды истории.
Наибольший интерес у представителей УГКЦ вызвали те разделы экспозиции, которые рассказывают о Праведниках Украины, в том числе о священниках греко-католической церкви – Митрополите Андрее Шептицком, его брате Клименте, многих священниках, в том числе об Омельяне Ковче, наградой которого был отмечен один из инициаторов создания «Ткумы» и Музея, знаменитый израильский историк и общественный деятель Аарон Вайс, судьба которого является важной частью экспозиции Музея.
Доктор Игорь Щупак обратил особое внимание на уникальный документ, только что полученный Музеем и включенный в его экспозицию – обращение украинской общины Кракова с призывом оказать помощь узнику лагеря «Майденек», священнику Омельяну Ковчу, которое датировано днем уничтожения Праведника, прославленного церковью как «Блаженный священномученик», о котором кардинал Любомир Гузар сказал: «Омельян Ковч был сыном и священником одного народа, погиб на земле другого народа, ибо спасал сыновей и дочерей третьего народа».
Иерархи УГКЦ также особо отметили уникальность подхода Еврейского музея к событиям, происходящим сейчас, в наши дни – экспозиции о российской агрессии и о защитниках Украины, о солдатах и волонтерах, о формировании полиэтничной и многоконфессиональной украинской политической нации.
Предстоятель УГКЦ, Верховный архиепископ Святослав (Шевчук) выразил глубокую благодарность доктору Игорю Щупаку и всем сотрудникам Музея и «Ткумы» за ту благородную и столь необходимую просветительскую миссию, которую они приняли на себя, и значение которой невозможно переоценить.
Для справки:
Блаженний Омелян (Еміліан) Ковч – священномученик УГКЦ, праведник України. Греко-католицький священик, що все своє життя присвятив допомозі ближньому. Будучи капеланом в Українській галицькій армії, завжди перебував із вояками на передовій, щоб підтримати їх морально та й фізично. На парафіях, де він служив, одразу брався за організацію громадського та культурного життя парафіян. Проводив прощі та євхаристійні здвиги (собори) навіть під час радянської окупації. Був активним у суспільно-політичному житті українців, за що неодноразово переслідувався як польською, так і радянською, і нацистською владами. Під час одного із своїх ув"язнень написав книгу — «Чому наші від нас втікають».
Під час нацистської окупації допомагав євреям, врятував більше десятка осіб, зокрема відомого белзького рабина Арона Рокеаха. Його допитували у тюрмі на Лонцького у Львові, де вимагали визнання вини і відмови від протестів засудження дій нацистської влади. За свої дії був ув"язнений та відправлений до концтабору Майданек, де й помер та був спалений в крематорії.
Комітет із вшанування пам’яті Блаженного Священномученика Омеляна Ковча було засновано у 2010 році. Його Почесним головою є кардинал Любомир Гузар. Діяльність Комітету здійснюється під патронатом Глави Української Греко-Католицької Церкви.
Зусилля Комітету мають на меті сприяти втіленню ідей Блаженного Священномученика Омеляна Ковча задля міжнаціонального, міжконфесійного та міжрелігійного діалогу, плекання толерантності і взаєморозуміння в суспільстві, популяризації соціально-корисної та благодійної діяльності.
Комітет дбає про відновлення пам’яті про отця Омеляна Ковча і поширення знань та відомостей про його видатне життя, мученицьку смерть і великий подвиг жертовності та любові до людей.
У 2010 році Комітет заснував Відзнаку Блаженного Священномученика Омеляна Ковча, яка вручається щорічно за значний внесок у справу екуменічного і культурного діалогу, міжрелігійного та міжнаціонального порозуміння та за особистий життєвий приклад жертовності і гуманізму.
Серед лауреатів Відзнаки є Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Арон Вайс, Мойсей Фішбейн, Мустафа Джемілєв, Шимон Редлих та інші.
Цьогорічні лауреати:
Міжнародний благодійний фонд «Кожен може», який розпочинав свою діяльність як волонтерська спільнота однодумців у 2013 році. У вересні 2014 року був заснований міжнародний благодійний фонд. Місія фонду – розвивати волонтерство та благодійність, координуючи та спрямовуючи допомогу тим, хто найбільш цього потребує.
Міжнародний благодійний фонд «Кожен може» отримав почесне звання лідера в номінації: «Надання послуг внутрішньо переміщеним особам» в Національному рейтингу благодійників.
Дніпровська обласна клінічна лікарня імені І. Мечникова – одна з найстаріших багатопрофільних лікувальних медичних установ України, центр спеціалізованої хірургічної допомоги. З початку військових дій у лікарню поступило понад 1000 поранених бійців, з них більше від половини пройшли через реанімаційний зал і відділення реанімації. Фахівці лікарні Мечникова провели понад 900 операцій за життєвими показаннями і близько тисячі планових етапних втручань. Тут було врятовано 99 відсотків важкопоранених героїв, і це винятковий результат по Україні.
Адам Міхнік – польський громадсько-політичний діяч, журналіст, видавець, дисидент і політв"язень часів ПНР. Один із ідейних натхненників «Солідарності». В 2006 році ввійшов в двадцятку найвпливовіших журналістів світу. Засновник і головний редактор «Газети виборчої». Почесний доктор Міннесотського та Мічиганського університетів. Почесний професор Києво-Могилянської академії. Лауреат премії «За свободу» французького ПЕН-клубу, Міжнародної премії «Еразмус» (Нідерланди), премії Спілки європейських журналістів. Кавалер ордена Почесного Легіону (Франція) та ін. У 2007 році нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня.
Ігор Лук"янець – старший солдат Збройних сил України. У мирний час проживав у Новограді-Волинському, строковик 30-ї бригади. За освітою – економіст-фінансист. У зоні бойових дій з квітня 2014 року. Ігор Лук"янець зазнав наскрізного поранення живота, внутрішніх органів, кісток тазу, втратив багато крові. Після двадцяти п"яти операцій і п"ятдесяти підтягувань швів під наркозом, Ігор радіє життю, цінуючи кожну його мить. 8 вересня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Зараз Ігор очолює Новоград-Волинську району організацію Всеукраїнського союзу ветеранів АТО.
Володимир Гера – старший лейтенант Збройних сил України. Уродженець с. Чернилява, Яворівського району, Львівської області. Закінчив із червоним дипломом Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
1 вересня 2014 року Володимир прикривав відхід майже 400 своїх товаришів, які потрапили у кільце оточення російськими військовими під Лутугіним. Він зайняв позицію на околиці Лутугіного у дванадцятиповерховому корпусі металургійного заводу. Володимиру уламком наскрізь пробило праву руку, повністю роздробило кістку, поламані два ребра, зачепило легеню, уламок застряг у хребті. У харківській лікарні зробили дві операції, щоб врятувати руку. Також уламок роздробив п"ятий і шостий хребці грудного відділу хребта. Через пошкодження спинного мозку не може ходити.
За зібрані волонтерами кошти пройшов курс лікування в Німеччині та США.
23 вересня 2014 року нагороджений недержавною нагородою – медаллю «За оборону рідної держави», а у березні 2015 року – орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
