Музей «Память еврейского народа и Холокост в Украине», развивая рубрику своего сайта «История одного экспоната», опубликовал историю уникальных экспонатов – кирпича и черепицы конца XIX – начала ХХ ст., переданных в дар Музею Объединенной еврейской общиной Украины.
На сайте Еврейского Музея рассказывается об истории и особенностях этих экспонатов: «Цегла з будівлі єврейської школи с. Ізлучисте, 1903 року побудови. Клеймо «В_Д». У 1823 р. уряд Російської імперії виділив зі скарбниці 50 тис. руб. для влаштування в старих колоніях і частково у новій колонії Ізлучисте Катеринославської губернії 443 родин, переселених із різних губерній імперії. На новому місці вони налагодили побут, організували соціально-економічне, культурне життя, зокрема відкрили школи та інші освітні установи.
У лютому 1930 р. на основі колишніх єврейських сільськогосподарських колоній (Ізлучисте, Нововітебськ, Новожитомир, Новоковно, Новоподільськ, Кам’янка) колишнього Криворізького округу було утворено Ізлучистський єврейський національний район. Через рік район був перейменований на Сталіндорфський, а райцентр був перенесений із Ізлучистого до нового селища для переселенців Чемеринськ, що став Сталіндорфом.
Черепиці з позначкою «д. Павловка». Були знайдені у с. Павлівка колишнього Сталіндорфського району біля єдиного неперебудованого типового будинку, який був зведений Джойнтом (Американський єврейський об’єднаний розподільчий комітет). Такі хати будувалися за кількома типовими проектами і вважалися технологічними для сіл того часу: вони мали великі вікна і навіть кватирку. Сарай був частиною будинку.
Інша черепиця походить з передмістя Марселя Сан-Анрі. Кожен майстер з артілі Сан-Анрі мав свій фірмовий знак. На цьому конкретному екземплярі можна побачити коренеплід, але зустрічалися і бджоли, полуниця тощо.
Особливість цієї черепиці в тому, що вона була розміщена на хаті, збудованій у 1927 р. в єврейському сільськогосподарському поселенні Фрайлебен (нині с. Привілля Божедарівської ОТГ). Така черепиця почала створюватися братами Джилардоні всередині 1840 р. Їхня продукція була досить популярною за межами країні та експортувалася по всьому світові. Зразки червоного та теракотового кольорів постачалися, зокрема, й до Російської імперії. На черепиці можна розгледіти позначення Мальтійського хреста, місця розташування заводу із виготовлення черепиці та прізвища виробника».
Источник https://jmhum.org.
