Рассказ об одной из важнейших заповедей от Еврейского Музея

Рассказ об одной из важнейших заповедей от Еврейского Музея

В своей рубрике музей «Память еврейского народа и Холокост в Украине» продолжает знакомить наших читателей с бытом еврейских семей, на примере экспонатов из своей постоянной экспозиции. Сегодня научные сотрудники Еврейского Музея расскажут о цдаке – коробочке для пожертвований. Она была изготовлена в начале ХХ века.

«Визначною є цдака, бо вона наближає Звільнення»
(Ялкут Шімоні, Ієшаягу, гл. 56:484)

Слово «цдака» перекладається з івриту як «справедливість», «праведність». Це поняття відображає один із стовпів юдаїзму: все, що є у людини, вона отримала від Вс-вишнього, і саме В-н – справжній господар достатку кожної людини.

Відповідно до традицій, ділитися з іншими тим, що є – це природньо і чесно. При цьому, це поняття слід сприймати ширше – не лише по відношенню до грошової допомоги, але, наприклад, ділитися досвідом або часом, також сприймається як певна форма пожертвування.

Зазвичай, є поширеною думкою в усіх громадах виділяти на всі благодійні цілі від 10 до 20% від прибутку. Втім, в особливих випадках ця сума може бути збільшена. Певною традицією є виділення, з благодійною метою, суми, кратної «18» (числове значення івритського слова «Хай», тобто «життя»), що є вираженням прохання про довге та щасливе життя.

Загальновідомою кампанією про поширення ідеї благодійності стала діяльність Любавицького Ребе Менахема-Мендла Шнеєрсона у 1986 р., коли щонеділі до Ребе приходили тисячі людей (чоловіки, жінки та діти) задля отримання благословення. Кожному з них Ребе надавав доларову купюру. Тим самим відвідувачі ставали в певному сенсі його особистими посланниками і мали передати ці гроші на благодійні цілі.

Традиційно, цдаку надають кожний будній день вранці (передача коштів в «Купат Цдака» – скарбнички для благодійності). Заповідь цдаки виконують всі члени родини, зокрема діти, які таким чином навчаються благодійності з раннього віку.

Цдака представляє собою важливу частину єврейського життя та світогляду. Виконання цього звичаю спонукає людей думати не лише про себе, але й охоче розтрачувати власні ресурси, мислити за межами власних інтересів та прагнути більшого блага.