Какой экспонат в Музее «Память еврейского народа и Холокост в Украине» вызывает, наверное, больше всего эмоций и всю гамму чувств у посетителей? Возле него задерживаются и плачут, не стесняясь слез. Этот экспонат уникален. Он – воплощение всего того, что пережили еврейские дети в годы Холокоста, и что нельзя допустить больше никогда. Тысячи детей, которым не суждено было вырасти и повзрослеть, чтобы прожить свою счастливую жизнь и встретить старость в кругу семьи. Тысячи детей, которые доверчиво пришли в октябре к универмагу в Днепропетровске, потому что так приказали нацистские власти, чтобы больше не вернуться обратно.
Жертвами октябрьского расстрела нацистов в нашем городе стали около 11 тыс. днепропетровских евреев. В течение следующего месяца (до 19 ноября) айнзатцкоманда 6 расстреляла еще около тысячи человек.
Марина Стрильчук, научный сотрудник Музея «Память еврейского народа и Холокост в Украине» рассказала об этом экспонате: «У Музеї «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» зберігається експонат, що може розповісти про долю однієї з жертв розстрілу 13–14 жовтня – лялька, що належала єврейській дівчині Аді Сігаловській. Вона, разом з мамою Вірою та бабусею Етл Цилькер, лишилася в окупованому місті. Коли євреям було наказано зібратися біля Центрального універмагу на пр. К. Маркса [нині – пр. Д. Яворницького, 52 – прим.], взявши цінні речі, дівчинка захопила із собою ляльку – найбільший свій скарб. У колоні, що конвоювалася до місця розстрілу – яру, що був частиною Червоноповстанської балки та розташовувався на території місцевого Ботанічного саду [наразі територія ДНУ ім. О. Гончара – прим.], родину впізнала їхня сусідка Ірина Підгайна. Вона підійшла до людей, щоб попрощатися, і тоді Ада передала їй свою іграшку, попрохавши погодувати ляльку та покласти спати, і пообіцявши ввечері повернутися по неї. Однак, ввечері ця дівчинка, разом з родиною і тисячами інших людей, була вбита нацистами».
